За даними NASA, 80% авіакатастроф стаються через людські помилки саме в процесі ухвалення рішень.
Дослідники Оклахомського державного університету систематизували 23 наукові роботи з медицини, фінансів і судочинства. У своєму огляді вони пояснили, чому так стається і чому це стосується не лише пілотів: будь-яка людина, яка приймає багато рішень поспіль — керівник, лікар чи менеджер, — з часом починає обирати гірше.
Одна й та сама людина вранці може легко вирішувати робочі питання, а ввечері на ті самі за складністю запитання реагує інакше: відкладає рішення або погоджується на перший-ліпший варіант замість того, щоб зважити всі за і проти.
На це впливає не лінь чи нестача дисципліни — це стан, який у психології називають втомою від рішень.
Що таке втома від рішень
Втома від рішень — це стан, коли мозок після серії виборів починає працювати гірше: людина обирає простіші варіанти замість кращих, частіше помиляється або взагалі уникає рішення.
Причина в тому, що кожне рішення, навіть невелике, вимагає від мозку зусиль — зважити варіанти, спрогнозувати наслідки, стримати імпульсивну реакцію. Ці зусилля накопичуються впродовж дня, і чим більше рішень людина вже ухвалила, тим важче дається наступне.
Раніше це явище пояснювали через ідею обмеженого запасу самоконтролю, який вичерпується впродовж дня, подібно до мʼяза після навантаження. Повторні експерименти не завжди підтверджували цей ефект у буквальному значенні, тож зараз пояснення змістилося: коли рішень стає забагато, людина підсвідомо починає економити зусилля — і тому обирає простіший шлях, навіть якщо він не найкращий.
Чому дослідники зайнялися цим питанням
Групу науковців з Оклахомського державного університету цікавило, чи втома від рішень — це загальна закономірність людського мозку, чи окреме явище в кожній професії. До цього дослідження вивчали явище та наслідки втоми від рішень окремо в лікарнях, судах, у фінансових компаніях, щоб зрозуміти, чи це один механізм, чи в кожній сфері він працює по-своєму.
Дослідники зібрали 1027 наукових статей на цю тему і залишили для детального аналізу 23 найякісніші — з медицини, фінансів, судочинства, бібліотечної справи й виховання дітей. Їх мета була знайти закономірності, які повторюються незалежно від професії, і скласти з них цілісну модель: що спричиняє втому від рішень і до чого вона призводить.
Звідки береться втома від рішень
З аналізу 23 досліджень випливає: втома від рішень зʼявляється з трьох джерел, і часто вони діють одночасно.
Умови роботи. Що довше триває робочий день чи зміна, то гірші рішення людина ухвалює наприкінці. У дослідженнях лікарі призначали помітно різну кількість аналізів на початку і в кінці восьмигодинної зміни, а судді у другій половині дня не так уважно розглядали справи.
До цього ж джерела належить складність самих рішень — чим складніше завдання, тим швидше настає втома, — і навантаження загалом: коли рішень забагато за короткий час, мозок не встигає відновлюватися.
Перерви в цьому контексті допомагають, але не завжди однаково. В одних дослідженнях перерва покращувала якість наступних рішень, в інших — майже не мала значення. Перерва — це не гарантований результат, а радше можливість, яка спрацьовує залежно від ситуації.
Сам процес вибору. Навіть без робочого тиску вибір сам по собі може втомлювати. Що більше варіантів треба порівняти, то важче дається рішення — тому що доводиться утримувати в голові й зважувати більше інформації одночасно. Так само втомлює й частота рішень: коли доводиться вирішувати одне за одним без пауз, здатність до самоконтролю падає швидше, ніж коли рішення розділені в часі.
Невизначеність навколо. Коли ситуація непередбачувана і доводиться постійно змінювати план на ходу, це виснажує навіть якщо кожне окреме рішення нескладне. Під час пандемії COVID-19 батьки, яким доводилося постійно підлаштовувати рішення про харчування й активність дітей під непередбачувані обставини, відчували виразно більшу втому від рішень, ніж зазвичай.
До чого це призводить
Коли ці причини накопичуються, з людиною відбувається одне з чотирьох.
- Вона починає ухвалювати рішення гірше загалом: обирає не найкращий варіант, а той, що легше дається, або відкладає вибір.
- Вона стає надмірно обережною: замість оптимального рішення обирає найбезпечніше, навіть якщо оптимальне було б очевидним у звичайний день.
- Вона починає помилятися: дає непослідовні відповіді на однакові за суттю запитання залежно від того, в який момент дня їх ставлять.
- Або їй починає здаватися, що звичний вибір став складнішим, ніж є насправді, — те, що раніше давалося легко, тепер вимагає помітних зусиль.
Кожен із цих станів тягне за собою наступні проблеми: людина ухвалює рішення повільніше і рідше, все частіше тягнеться до простого чи безпечного варіанта замість найкращого, накопичує суперечливі рішення і врешті витрачає дедалі більше сил навіть на прості вибори.
Чи це працює завжди однаково
Ні. Частина проаналізованих досліджень не знайшла звʼязку між часом доби чи тривалістю зміни та якістю рішень, навіть на великих масивах даних. Автори наголошують: описані закономірності підтверджені в багатьох дослідженнях, але це не універсальне правило без винятків.
Більшість проаналізованих досліджень — 13 з 23 — стосуються медицини. Це означає, що складена модель найкраще підтверджена саме для цієї сфери, а наскільки точно вона описує, роботу керівника в офісі, ще належить перевірити.
Наступний крок дослідників — залучити фахівців із різних галузей і перевірити, чи справджуються ці закономірності поза межами медицини.
Проте з дослідження можна винести те, що складні рішення варто планувати на ту частину дня, коли ресурс ще не витрачений — зазвичай це початок дня чи момент одразу після перерви. Рутинні, прості завдання можна залишити на пізніший час, коли мозок уже втомлений і однаково не готовий до складного вибору.
