Згідно з останніми дослідженнями Університету Ставангера, близько 40% підлітків втрачають здатність спілкуватися за допомогою рукописного письма.
Це ставить питання про те, як технологічний розвиток впливає на базові навички комунікації. Тенденцію досліджують педагоги, лінгвісти й спеціалісти з комунікацій, адже вона стосується способів, якими нові покоління формують і передають думки.
Evidence Network, канадська платформа, до складу якої входять науковці та журналісти, підготувала матеріал на цю тему і ми вирішили адаптувати його для читачів Медіа Inweb.
Письмо було одним із фундаментальних стовпів людського спілкування впродовж тисячоліть. Воно передавало історію та культуру цивілізацій з покоління в покоління. Однак поступово з’являється нова тенденція: люди, народжені в період з кінця 1990-х до початку 2010-х років втрачають важливу навичку, яка була з нами впродовж приблизно 5500 років.
Технології поступово змінили спосіб нашого спілкування і зробили рукописне письмо менш поширеним. Підлітки віддають перевагу швидкому обміну повідомленнями та скороченням. Клавіатура та сенсорний екран замінили ручку та папір у багатьох аспектах повсякденного життя.
Проте рукописне письмо відіграє ключову роль у когнітивному розвитку: воно пов’язане з такими навичками, як пам’ять і розуміння, оскільки залучає мозок інакше, ніж набір тексту на клавіатурі. Ця навичка, яка сформувала людську цивілізацію, зараз перебуває під загрозою через повсюдне поширення цифрових технологій.
За даними кількох досліджень і свідченням професорів різних університетів, про які повідомляє турецьке видання Türkiye Today, молодь настільки інтегрувала використання клавіатури у своє повсякденне життя, що відчуває розгубленість, коли доводиться повертатися до рукописного письма. Студенти зараз демонструють помітне погіршення в формулюванні речень на папері, яке часто виглядає безладним і важким для читання.
Професорка Недрет Кілічері пояснює, що навіть студенти університетів не знають основних правил письма від руки. За її словами, вони уникають довгих речень і більше не пишуть зв’язних абзаців. Натомість вони віддають перевагу окремим реченням, а не абзацам, що об’єднують речення, пов’язані за змістом. Учні навіть приходять до університету без ручок і використовують клавіатуру. Професорка вважає, що на це впливають соціальні медіа.
Авторів цікавить: як в майбутньому люди балансуватимуть між цифровим світом та давніми навичками, які сформували наше суспільство? Відповіді на це питання значною мірою визначатимуть те, як ми спілкуватимемося та розумітимемо світ у майбутньому.
