McKinsey Global Institute опублікував дослідження Workforce in Motion, у якому оцінює, як автоматизація, ШІ та великі економічні тренди перерозподілять роботу в економіці США у 2025–2035 роках. Автори враховують не лише, скільки робочих місць зникне і з’явиться, а й наскільки реально людям перейти з професій, де попит падає, у професії, де він росте.
Аналіз охоплює близько 1 800 професій. Щоб оцінити, чи можливий перехід між ними, дослідники порівняли навички з мільйонів вакансій Lightcast, вимоги до сертифікатів і ліцензій, час на навчання та зарплати. Загальне зростання зайнятості автори прив’язали до прогнозу Бюро статистики праці США — близько 3,1% за десятиліття.
Головна ідея: роботи не стане менше, але її доведеться шукати в інших професіях
У соцмережах вистачає прогнозів, що ШІ залишить людей без роботи. McKinsey доходить іншого висновку: у 2035 році робочих місць у США, ймовірно, буде більше, ніж людей, які зможуть їх зайняти, бо населення старіє.
За базовим сценарієм, автоматизація зменшить попит на працю на еквівалент близько 36 млн робочих місць. Водночас розвиток ШІ та економіки в цілому створить попит більш ніж на 41 млн. Проблема в тому, що нові місця з’являтимуться в інших професіях, з іншими вимогами до навичок, освіти й місця роботи.
Автори формулюють це так: головний виклик наступного десятиліття — не дефіцит роботи, а мобільність людей між професіями.
Близько 11 млн американців, або приблизно 7% усіх працівників, можуть бути змушені повністю змінити професію. Залежно від темпів автоматизації ця цифра коливається від 6 до 16 млн.
Автоматизація не дорівнює скороченню
Автори припускають, що до 2035 року технології автоматизації можуть взяти на себе або змінити близько 54% робочих годин в економіці США.
Найшвидше це відбуватиметься в офісній та адміністративній роботі — приблизно 80% робочого часу. Далі йдуть технології та аналітика (70%) і роздрібна торгівля та продажі (68%). Найповільніше ШІ впроваджуватимуть у роботу медичних фахівців (26%) і сфери громадської безпеки (28%).
Але навіть усередині однієї групи професій різниця величезна. В офісній і адміністративній роботі частка автоматизованих годин коливається від 48% до 96% залежно від конкретної посади. Першими автоматизують задачі, які легко формалізувати, перевірити й відокремити від решти роботи. Там, де потрібні судження, фізична присутність, довіра або ціна помилки висока, ШІ приходить повільніше.
Головне: автоматизовані години не означають пропорційних звільнень. За оцінкою McKinsey, близько 60% ефекту автоматизації компенсують чотири механізми:
- Менше понаднормової роботи. У професіях із хронічним дефіцитом кадрів, як-от медсестри чи кранівники, ШІ дозволяє повернутися до нормального графіка, а не скоротити штат. Для контексту: ті, хто працює понаднормово, на 60% частіше отримують травми.
- Зростання попиту через продуктивність. Коли робота стає дешевшою та якіснішою, попит на неї зростає. Одне з досліджень показало, що після впровадження ШІ кількість аудиторів зросла на 4,3%, а якість аудиту покращилась.
- Нові задачі. Людям доведеться перевіряти результати ШІ, розбирати нестандартні випадки, контролювати якість і керувати ШІ-процесами.
- Бар’єри для скорочень. Регуляції, колективні договори, контракти та соціальні очікування стримують звільнення, тому штат змінюється поступово, через природну плинність.
У підсумку автоматизація знизить попит на працю приблизно на 21% поточних робочих годин, а не на 54%. Автори окремо наголошують: технологія визначає, що можливо, а рішення менеджменту — як швидко це стане реальністю.
Нові робочі місця дадуть не лише ШІ, а демографія та інвестиції
За даними McKinsey, найбільше попиту на працю створять не самі ШІ-технології, а ширші економічні сили. Дослідники виділяють три двигуни зростання і окремо — нові професії, яких ще не існує.
Людська економіка. Зростання рівня життя може дати близько 18 млн робочих місць: люди купуватимуть більше послуг, а робота, яку раніше виконували вдома, перейде на аутсорс. Ще близько 8 млн місць створить старіння населення — через попит на довготривалий догляд, лікування хронічних хвороб і допомогу вдома.
Фізична економіка. Будівництво житла та модернізація інфраструктури додадуть близько 3 млн робочих місць, розбудова енергетики — ще близько 2 млн. Такі робочі місця важче автоматизувати, але вони прив’язані до конкретної локації.
Технологічна економіка. Зростання софту, хмарних сервісів, ecommerce, реклами, стримінгу та ігор дасть близько 3 млн робочих місць. Ще близько 2 млн створить будівництво та обслуговування дата-центрів, виробництво напівпровідників, мережевого обладнання та робототехніки.
Історія підтверджує цю логіку. Кожна велика технологія створювала нові професії: парова машина — машиністів і кондукторів, електрика — електриків і рентгенологів, комп’ютери та інтернет — розробників і аналітиків з інформаційної безпеки. Сьогодні професії, які з’явилися завдяки таким технологіям, забезпечують близько третини зайнятості у США. Ще понад п’ята частина припадає на професії, що виникли зі зростанням доходів: доглядальники, вихователі, інструктори з йоги.
У 1920 році приблизно кожен четвертий американець працював у сільському господарстві, сьогодні — менше 2%. Автори очікують, що ШІ продовжить цю тенденцію, і за покоління структура зайнятості виглядатиме зовсім інакше.
Скорочення зосереджене в кількох професіях
Із 36 млн робочих місць, на які впаде попит, близько 25 млн компенсуються зростанням у тих самих професіях. Ці люди залишаться у своїх професіях, хоча зміст їхньої роботи зміниться.
Решта 11 млн працівників муситимуть перейти в інші професії, де відкриється близько 16 млн вакансій. Ще приблизно 5 млн місць доведеться заповнювати новачками: випускниками, мігрантами, людьми, які повертаються на ринок праці. Але компенсація працює лише тоді, коли зміни відбуваються в однаковому темпі.
Якщо автоматизація випереджає, люди втрачають роботу раніше, ніж з’являються нові місця. Приклад — розробники ПЗ: попит на них різко впав після піку 2022 року через корекцію пандемійного найму та автоматизацію частини задач. Проте з початку 2025 року кількість вакансій для розробників зросла приблизно на 15%, і тепер бракує сеньйорів та фахівців зі ШІ.
Схожу кількість переходів ринок уже витримав: у 2019–2022 роках, під час і після пандемії COVID-19, групу професій щороку змінювали близько 788 тис. людей. Різниця в тривалості: цього разу навантаження триватиме десятиліття.
Скорочення буде дуже нерівномірним. Понад 75% людей, яким доведеться змінити професію, працюють лише у трьох групах із 22: офісна та адміністративна робота, роздрібна торгівля та продажі, транспорт і логістика. Третина всіх переходів припадає на п’ять професій: оператори клієнтської підтримки, продавці-консультанти, офісні асистенти, касири та працівники складів.
Нові місця з’являться в інших сферах. Понад третина вакансій у зростаючих професіях припадає на чотири групи: допоміжний медичний персонал, медичні фахівці, будівництво та менеджмент.
Ризик змінити професію розподілений нерівно і між людьми. Порівняно з іншими групами:
- працівники з низькою зарплатою мають у 7,6 раза вищу ймовірність, ніж високооплачувані;
- люди без вищої освіти — у 1,8 раза вищу, ніж люди зі ступенем бакалавра;
- молоді працівники — у 1,6 раза вищу, ніж працівники в розквіті кар’єри;
- жінки — у 1,6 раза вищу, ніж чоловіки.
Більшість професій не зникне, а переосмислиться
Для більшості людей головною зміною наступного десятиліття стане не новий фах, а нова робота в межах старої професії. Понад 70% працівників можуть зіткнутися з тим, що нові задачі займатимуть більше 15% їхнього часу. У 25% працівників перерозподілиться понад 30% робочого часу, ще у 47% — від 15% до 30%.
Таке переосмислення відбувається незалежно від того, скорочується професія, росте чи лишається стабільною.
McKinsey показує це на чотирьох прикладах:
- Касири. Кількість касирів скоротиться приблизно на 17%, бо каси самообслуговування та мобільні платежі забирають рутину. Ті, хто залишиться, працюватимуть із помилками транзакцій, запобіганням крадіжкам, консультуванням покупців і контролем ШІ-систем.
- Андеррайтери у страхуванні. Кількість працівників не зміниться. ШІ збиратиме й перевірятиме дані про клієнта, а андеррайтер більше часу оцінюватиме складні ризики, перевірятиме рекомендації ШІ та пояснюватиме рішення брокерам і клієнтам.
- Вчителі середньої та старшої школи. Кількість вчителів зменшиться приблизно на 5%. ШІ допомагатиме планувати уроки й відстежувати прогрес, а вчителі більше часу приділятимуть індивідуальній роботі з учнями та перевірці матеріалів, згенерованих ШІ.
- Водії фур. Кількість водіїв зросте. ШІ візьме на себе документи, маршрути й диспетчеризацію, а водії більше часу проводитимуть за кермом і працюватимуть із вантажем.
Шлях до нової роботи є майже в кожного, але прямий — лише в одного із семи
McKinsey оцінює не лише, чи можливий перехід між професіями, а наскільки він реальний на практиці. Якість шляху визначають чотири умови: попит на цільову професію росте, навички людини значною мірою збігаються з потрібними, зарплата не падає, а сертифікати можна отримати швидко.
Відповідно до цього дослідники виділяють три типи шляхів:
- Прямий. Мінімальне перенавчання і жодної втрати в зарплаті. Такий шлях має лише кожен сьомий, тобто близько 14% тих, кому доведеться змінити професію.
- Звивистий. Потрібне суттєве перенавчання, невелике зниження зарплати або довше отримання сертифікатів. Такий шлях чекає на чотирьох із десяти.
- Неасфальтований. Великі прогалини в навичках, тривале навчання, ліцензії та інші бар’єри. Такий шлях у 45% тих, хто змінюватиме професію.
Якість шляхів сильно залежить від професії. Майже половина офісних і адміністративних працівників має звивисті шляхи, а понад 60% працівників роздрібу та продажів — неасфальтовані. У працівників транспорту та логістики частіше звивисті або прямі шляхи.
Дослідники наводять три приклади переходів:
Посудомийник → доглядальник удома. Неасфальтований шлях, навички збігаються лише на 20%. Знання санітарних норм і фізична витривалість знадобляться, але доведеться опанувати догляд за пацієнтами, вимірювання життєвих показників і отримати сертифікат.
Пакувальник → складальник на виробництві. Звивистий шлях, збіг навичок 52%. Досвід контролю якості та роботи з технікою допоможе, але потрібні навички складання, свердління, дрібної моторики. Зарплата при цьому помітно зростає.
Офісний асистент → проєктний менеджер. Звивистий шлях, збіг навичок 58%. Планування і координація переносяться добре, але бракує компетенцій у бізнес-девелопменті, прогнозуванні та управлінні якістю. Часто потрібні ступінь бакалавра і сертифікація з управління проєктами. Це один із найбільших приростів у зарплаті, але й одна з найбільших інвестицій у навчання.
Зарплати: для економіки плюс, для людей — не завжди
На рівні економіки перерозподіл виглядає позитивно. 57% зайнятості у зростаючих професіях припадає на дві найвищі зарплатні групи, тоді як понад 70% скорочуваних робочих місць — на дві найнижчі. Лише 3% тих, хто змінюватиме професію, або близько 305 тис. людей, опиняться на шляху, який веде до зниження зарплати.
Але вищі зарплати потребують вищої кваліфікації. У вакансіях зростаючих професій роботодавці в середньому шукають 68 навичок проти 47 у професіях, що скорочуються. Післяшкільну освіту вимагають 84% зростаючих професій і лише 45% скорочуваних. Нова робота також частіше потребує суджень, інтерпретації та прийняття рішень, тобто збільшує когнітивне навантаження.
Доступ до прямих шляхів теж нерівний. Серед працівників із найнижчими зарплатами, до $38 000 на рік, прямий шлях мають лише 10%, серед найбільш високооплачуваних — майже 40%. Люди з освітою вищою за бакалаврську мають прямий шлях приблизно на 50% частіше, ніж решта, а чоловіки — приблизно на 30% частіше, ніж жінки.
Які навички допоможуть змінити професію, заробляти більше й адаптуватися до змін
Навички — це міст між професіями, що скорочуються, і тими, що ростуть. McKinsey виділяє три типи навичок, кожен із яких працює по-своєму:
- Базові навички (essential). Вирішення проблем, лідерство, міжособистісна комунікація, управління людьми та процесами, уважність до деталей. Вони потрібні в більшості професій, тому розширюють вибір і дозволяють переходити в суміжні ролі без старту з нуля.
- Підсилювальні навички (enabling). Прийняття рішень, інноваційність, критичне мислення. Ці навички застосовні в багатьох галузях і водночас зосереджені у високооплачуваній роботі, тому відкривають шлях до вищих зарплат.
- Адаптивні навички (empowering). ШІ-грамотність, адаптивність, стійкість, допитливість, готовність вчитися. Вони допомагають постійно пристосовуватися до нових технологій і задач.
Попит на адаптивні навички вже стрімко зростає. У 2022–2026 роках кількість професій, де вимагають ШІ-грамотність, зросла в 11 разів, адаптивності — у 5 разів, стійкості, допитливості та готовності вчитися — приблизно в 3 рази.
Автори застерігають: якщо попит на інші адаптивні навички не встигатиме за попитом на ШІ-грамотність, компанії отримають команди, які вміють користуватися сьогоднішніми ШІ-інструментами, але не готові до наступної хвилі змін. ШІ-грамотність — не кінцева точка, а навичка, яку доведеться постійно оновлювати.
Крім того, частина цих навичок найменше піддається автоматизації. За індексом McKinsey Skill Change Index, управління людьми та процесами, лідерство і вміння впливати на інших залишаються відносно стійкими до ШІ.
Мобільність залежить і від того, наскільки навички збігаються між групами професій. У менеджменті, бізнесі та фінансах навички універсальні, тому варіантів переходу більше. Медицина — виняток: навіть усередині неї професії вузькоспеціалізовані й прив’язані до ліцензій. Найскладніше доводиться людям на низькооплачуваних посадах: їхні навички цінні на поточній роботі, але погано переносяться у зростаючі професії.
Навчання закриває прогалини в навичках, але не прибирає бар’єри
Навіть якщо навички в людини є, перехід може зупинити інший чинник. Навчання не скасує вимог до ліцензій, не змінить підхід роботодавців до найму, не перенесе робоче місце ближче і не компенсує втрачений дохід. McKinsey виділяє чотири основні бар’єри.
Сертифікати та ліцензії. Це один із найбільших бар’єрів: 85% зайнятості у зростаючих професіях потребує сертифіката. У 38% випадків його вимагає закон, у 47% закон не вимагає, але роботодавці віддають перевагу кандидатам із сертифікатом. Лише 15% зростаючих робочих місць не мають жодних таких вимог. Серед медичних фахівців ліцензія потрібна в 96% зростаючих професій.
Важливо і те, скільки часу займає отримання сертифіката. В середньому для обов’язкових за законом сертифікатів випускнику школи потрібно близько 32 місяців навчання, а людині зі ступенем бакалавра — 17 місяців. Для допоміжного медичного персоналу це менше шести місяців, а для освіти, інженерії та медичних фахівців — понад два роки.
Зарплата і дохід під час навчання. Близько 25% зайнятості у зростаючих професіях припадає на дві найнижчі зарплатні групи. У закладах харчування це 97% робочих місць, у допоміжному медичному персоналі — 92%. Попит на таких працівників високий, але з урахуванням фізичного та емоційного навантаження ці вакансії можуть бути непривабливими. Крім того, навіть перехід на добре оплачувану роботу може бути недосяжним, якщо до неї ведуть місяці неоплачуваного навчання, а в людини немає заощаджень.
Географія. 76% зростаючих робочих місць потребують фізичної присутності. Якщо шукати нову роботу лише у своєму штаті, кількість людей із прямим шляхом зменшується на 5%.
Дистанційна робота частково знімає цю проблему: у 2019–2024 роках середня відстань між працівником і офісом роботодавця зросла більш ніж на 70%. Але ця перевага стосується переважно офісних ролей у бізнесі, фінансах і технологіях. У фізичній праці допомагають нові моделі, як-от модульне будівництво, коли частину робіт переносять на завод поруч із працівниками.
Мова. Англійську прямо згадують приблизно у третині вакансій зростаючих професій, але фактично нею вільно володіють 91% людей, які вже в них працюють. Серед медичних фахівців і працівників бізнесу, фінансів і менеджменту — 96–98%. Серед працівників латиноамериканського та азійського походження англійською вільно володіє близько 72%, тож для них мова стає неявним бар’єром. Допомагають професійні мовні курси, двомовний онбординг і поєднання мовного та професійного навчання.
Що робити компаніям, державі, освіті та працівникам
Перепідготовка працівників — не нова задача, але в епоху ШІ її масштаб і тривалість значно більші. Автори наголошують, що жоден учасник ринку не впорається з нею самостійно, і розподіляють ролі так.
Компанії. Варто зміщувати фокус з назв посад на навички: розуміти, які ролі ростуть і скорочуються, хто з команди може швидко перейти на нову роль, а кому потрібне навчання. Великі компанії можуть будувати внутрішні маркетплейси талантів, менші — робити ставку на найм за навичками та партнерства.
McKinsey радить відстежувати переходи працівників як бізнес-метрику поруч із продуктивністю: скільки людей перевели на нові ролі і скільки вакансій закрили всередині команди, а не лише скільки заощадили.
Держава. Уряд не може визначити, які професії зростатимуть, але може створити умови для переходів: давати точні й свіжі дані про ринок праці, запроваджувати модульні сертифікати, які можна накопичувати, та визнавати попередній досвід. Також держава може фінансувати навчання, компенсувати втрачений дохід і прибирати практичні бар’єри: житло, транспорт, догляд за дітьми, релокацію.
Освіта. Недостатньо масштабувати старі програми. Навчання варто будувати у зворотному порядку: від навичок, потрібних у зростаючій професії, до того, що людина вже вміє. Курси мають бути гнучкими, модульними та сумісними з роботою. Навчальні заклади також можуть публікувати результати випускників: рівень працевлаштування, зарплати, кар’єрний ріст.
Працівники. Навіть ті, хто не змінюватиме професію, муситимуть постійно оновлювати навички. Для цього потрібні час, гроші та впевненість, що зусилля окупляться. Тому людям важливо бачити конкретну цільову роль, реалістичну зарплату в ній і розуміти, що роботодавець визнає нові навички.
Головний висновок Workforce in Motion: ШІ здатен створити більше робочих місць, ніж забере, і ці місця будуть кращими, але лише за умови, що люди зможуть на них перейти. Майже кожен, кому доведеться змінити професію, має хоча б один шлях до нової роботи. Проте прямий шлях сьогодні є лише в одного із семи, решті знадобиться підтримка.
Навички залишаються мостом між старою і новою роботою, але самих навичок недостатньо. Сертифікати, час на навчання, зарплати, географія та мова визначають, чи стане можливий на папері перехід реальним.
На думку авторів, перевагу отримають економіки й компанії, які вмітимуть допомагати людям переходити на нові ролі так само ефективно, як впроваджують технології. Для цього потрібні лідери, що інвестують у людей так само сміливо, як у ШІ, і працівники, які розвивають допитливість, адаптивність, стійкість і готовність вчитися.
