Плівкова камера замість iPhone. Годинник зі стрілками замість Apple Watch. Кнопковий телефон, щоб менше сидіти в соцмережах. Старий цифровий Canon із 2007-го, який знімає гірше за сучасний смартфон, але саме тому має «той самий вайб».
У кінотеатри повертаються «Сутінки» та «Шрек», бренди дістають старі логотипи, героїв реклами та продукти з дитинства. Речі, які ще недавно здавалися застарілими, знову стають бажаними — іноді навіть для тих, хто не застав їхнього першого життя.
Ностальгія стала помітним маркетинговим інструментом. Вона продає не стільки саме минуле, скільки знайоме відчуття простоти, безпеки, приналежності до певної епохи.
Ностальгійні кампанії можуть здаватися передусім креативним прийомом: додали касету, піксельний шрифт чи пісню з 2000-х і отримали реакції в соцмережах. Але великі маркетингові компанії вже вимірюють цей ефект.
Kantar проаналізував власну базу Link — понад 250 тисяч протестованих рекламних матеріалів. Реклама з ностальгійними елементами отримує на 15 пунктів вищий показник enjoyability — тобто людям вона більше подобається — та на 9 пунктів вищий показник емоційного зв'язку. Показники усмішок і залучення через музику також на 15 пунктів вищі.
Kantar порівняв рекламу з ностальгійними елементами з іншими роликами у своїй базі. Ось на скільки пунктів ностальгійна реклама випереджає решту:
Ipsos та Effie UK у спільному дослідженні дійшли висновку, що використання історії або спадщини бренду в рекламі пов'язане зі зростанням brand attention на 8%.
Один із кейсів — Renault: компанія переосмислила свою відому кампанію Papa & Nicole з 1990-х, і за три місяці purchase consideration бренду зріс на 52%.
Автори дослідження в Journal of Consumer Research виявили, що люди, у яких реклама викликала ностальгію, були готові заплатити за товар більше. Дослідники пов'язують цей ефект, зокрема, з тим, що ностальгія посилює відчуття соціальної близькості.
Тож ностальгія може давати бренду те, за що особливо важко боротися в сучасній рекламі: увагу та емоційний контакт.
Одна з причин — світ стає швидшим і менш передбачуваним.
У прогнозі 2025 Media Trends описують своєрідну противагу алгоритмізації життя. Штучний інтелект і персоналізація дедалі сильніше визначають, який контент і рекламу бачить людина.
Водночас споживачі шукають комфорт і людський зв'язок, а ностальгія стає одним із джерел такого комфорту.
Звідси й популярність речей, які технологічно програють сучасним аналогам.
не дозволяє одразу перевірити кадр
кожен кадр стає ціннішим, а очікування проявки — частиною задоволення
має в десятки разів менше функцій, ніж смартфон
менше відволікань і менше часу в соцмережах
не дає за секунду перейти на інший трек
альбом слухають цілком, як його задумав артист, а не уривками
Щоб зберегти фото, натисніть на нього правою кнопкою миші (на телефоні — утримуйте) і виберіть «Зберегти зображення».
Але саме обмеження стає перевагою продукту.
36 кадрів, очікування проявки, фізична кнопка, альбом замість нескінченного плейлиста — усе, що технології десятиліттями прибирали заради зручності, можна заново продати як досвід.
Fujifilm фіксує стійкий попит на Instax і розвиває лінійку, яка поєднує аналоговий досвід із цифровими технологіями. У квітні 2025 року сукупні світові продажі камер і принтерів Instax перевищили 100 млн одиниць.
Найцікавіше в нинішньому тренді те, що ностальгія вже не обов'язково означає повернення до власного дитинства.
Дослідники Mintel описують споживчий тренд Throwback Nostalgia: люди хочуть отримати досвід, характерний для іншої епохи, хоча самі його не переживали. Взаємодіючи з ретроречами, вони створюють власні спогади всередині естетики минулого.
У науковій літературі цим поняттям описують схоже явище. Altaf Merchant і Gregory Rose ще у 2013 році показали, що vicarious nostalgia, викликана рекламою, може посилювати сприйняття спадщини бренду та емоційну прив'язаність до нього.
Для одного покупця аудіокасета — спогад про школу, для іншого — нова річ із незвичним способом взаємодії. Тож бренди можуть продавати 1990-ті та 2000-ні навіть тим, хто їх практично не пам'ятає.
Це найпростіший варіант. Якщо старий продукт, смак, дизайн чи формат уже має емоційний капітал, його можна повернути як limited edition. Не обов'язково вигадувати новий спогад, якщо у покупця вже є старий.
У березні 2026 року в українські кінотеатри повернулася перша частина «Сутінок». А 20 серпня до свого 25-річчя в обмежений прокат повернувся перший «Шрек». Для частини глядачів це можливість повторити досвід підліткових років, для молодшої аудиторії — вперше побачити культовий фільм на великому екрані.
Так само це працює і з фізичними товарами. У 2025 році український бренд Dodo Socks до свого десятиріччя випустив Dodo Mixtape — справжню аудіокасету. Усередині — «Миколина погода», музика українських виконавців та інші культурні коди. Бренд перетворив сам носій із минулого на колекційний продукт.
Формула тут інша:
Знайомий персонаж переходить у TikTok, старий продукт отримує новий смак, ретропаковання веде через QR-код у цифрову гру. Ностальгія дає першу реакцію «я це знаю», а нова механіка — причину говорити про бренд сьогодні.
У 2023 році McDonald's повернув Grimace та американську традицію святкувати дитячі дні народження в McDonald's. Grimace's Birthday став однією з найуспішніших кампаній компанії: McDonald's повідомляв про мільйони реакцій у соцмережах та 3 млрд переглядів у TikTok.
В Україні схожу формулу використав monobank у колаборації із «Золотистими чипсами». Знайомий багатьом із 2000-х продукт повернули зі смаком чорної ікри та сучасною механікою навколо колаборації.
Бізнесу не обов'язково позичати чужі культурні коди.
У 2023 році Pepsi провела перший великий редизайн логотипа за 14 років. Новий дизайн сучасний, але свідомо повертає елементи історичних версій логотипа. У Pepsi пояснювали, що завдання полягало в тому, щоб поєднати спадщину бренду із сучасними елементами та підготувати айдентику до цифрового середовища.
Того ж року компанія святкувала 125-річчя і перевипускала свої культові рекламні ролики з Брітні Спірс, Мадонною, Тіною Тернер та іншими артистами — вже для нової аудиторії.
Міжнародні дослідження і кейси глобальних брендів показують, що ностальгія працює. Розповідаємо, як цю механіку використав український диджитал-бізнес, який не продає продукт із дитинства і не має 100-річної історії.
До свого 15-річчя Inweb не обмежився стандартним «нам 15 років» і створив інтерактивну «Капсулу часу».
Користувачам запропонували повернутися на початок 2010-х: відкрити коробку зі спогадами, погортати фотоальбом, послухати музику та впізнати речі, які асоціюються з тією епохою, — від iPod і тамагочі до GTA та Євро-2012.
Початок 2010-х — це період, коли з'явився сам Inweb. Тож агенція поєднала особисті спогади аудиторії з власною історією бренду.
Ностальгія тут не була випадковою стилізацією.
Водночас «Капсула часу» не залишала користувача в минулому. Ностальгійний досвід став точкою входу до актуальних продуктів Inweb, сторінок агенції та телеграм-каналу про маркетинг.
Ми зіграли на ностальгії не тому, що це тренд, а тому що сама креативна ідея передбачає ностальгію. Тобто ми пішли органічним шляхом, не від форми, а від суті.
Навколо нас стільки штучних емоцій і фейків, що це втомлює. Нам захотілося зробити щось таке, що справді зближує. А зближує щирість, спільні спогади і емоції.
Центральним матеріалом кампанії до 15-річчя стала сторінка гри «Капсула часу», а навколо неї ми побудували дистрибуцію: матеріал у Медіа Inweb, дописи у соцмережах, email-розсилка, PR, таргетинг.
У наш час вкрай важливо працювати на рівні сенсів, а не форми. Коли це все метчиться — це справді запам'ятовується і дає хороші результати.
Повернути старий продукт можуть далеко не всі, а от культурні коди минулого доступні практично будь-якому бізнесу. Але просто додати піксельний шрифт у банер недостатньо.
Ностальгія в performance-маркетингу — передусім спосіб привернути увагу та сформувати емоційний контакт на верхніх етапах воронки. Після цього увагу можна переводити в більш продуктову комунікацію та працювати з нею за допомогою стандартних performance-інструментів.
У контекстній рекламі потенціал ностальгійних пошукових запитів обмежений: попиту на такі теми зазвичай недостатньо, щоб кампанії швидко накопичували потрібний для оптимізації обсяг даних.
Тому для ностальгійних кампаній найкраще підходять Meta та TikTok, де людину можна зачепити ще до того, як вона сформувала конкретний пошуковий запит. Ось три інструменти, які допомагають це зробити.
Популярний трек із 1990-х або 2000-х, рингтон старого телефона, звук комп'ютерної програми чи інший аудіосигнал епохи може привернути увагу під час скролінгу ще до того, як людина зрозуміє, який продукт їй показують.
Креатив можна стилізувати під фотоплівку, старий інтерфейс операційної системи, чат ICQ чи характерну графіку певної епохи. Але завдання не в тому, щоб просто відтворити ретроестетику: знайомий образ має зупинити увагу та пов'язати потрібну емоцію з конкретним продуктом чи брендом.
Один і той самий продукт у трьох ретрообгортках. Перемикайте:
Щоб викликати особисту ностальгію, культурний тригер має відповідати досвіду покупця. Для кампанії, орієнтованої на міленіалів, це можуть бути образи їхнього дитинства та юності. Ретроестетика може зацікавити й людину без особистих спогадів — про це йшлося вище. Але щоб отримати швидку реакцію «О, я це пам'ятаю», важливо точно влучити в досвід конкретної вікової групи.
У performance-маркетингу ностальгійний креатив можна використати як верхню частину воронки.
Людина чує знайомий звук чи бачить знайомий образ, зупиняється, дивиться відео або взаємодіє з оголошенням.
Цю аудиторію далі використовують для ретаргетингу або для створення схожих аудиторій.
Наступне повідомлення вже може бути суто продуктовим: конкретна перевага, УТП, ціна чи спеціальна пропозиція.
Так ностальгія допомагає отримати найдорожчий ресурс — перші кілька секунд уваги.
У ностальгійного маркетингу є очевидна пастка: побачити популярність речей з минулого і вирішити, що тепер кожному бренду потрібні касета, Windows 98 та піксельний шрифт. Але сам культурний код нічого не гарантує. Перед запуском такого креативу перевірте п'ять пунктів.
Повернення знайомого персонажа, паковання чи продукту працює сильніше, якщо бренд дає аудиторії нову причину з ним взаємодіяти. Ностальгія має бути точкою входу, а не всією ідеєю кампанії.
ICQ може миттєво викликати спогади в одних покупців і нічого не означати для інших. Щоб отримати реакцію «О, я це пам'ятаю», важливо влучити саме в досвід своєї цільової аудиторії.
Якщо касету, старий інтерфейс чи піксельний шрифт можна без змін перенести в рекламу десяти інших компаній, це радше декорація, ніж маркетингова механіка. Має бути зрозуміло, чому саме ваш бренд використовує цей образ.
Не кожен старий елемент бренду застарів. Логотип, паковання, персонаж чи слоган із часом стають частиною особистих спогадів покупців. Перед редизайном перевірте, чи не прибираєте саме те, за що бренд упізнають і люблять.
Ретрокреатив може зупинити скролінг, викликати емоцію та привести людину далі воронкою. Але після реакції «це ж моє дитинство» покупець однаково має зрозуміти, що ви пропонуєте і навіщо це потрібно зараз.
Позначте «так» або «ні» біля кожного пункту, щоб перевірити свій креатив.
Якщо креатив проходить більшість пунктів чекліста, ностальгія може стати якісним маркетинговим інструментом.
Хороший ностальгійний маркетинг не намагається повернути людину жити у 2005-й. Він бере знайоме відчуття з минулого і знаходить для нього нову роль сьогодні. Саме тут і проходить межа між «ностальгійно» та «застаріло».
Повернути людину жити у 2005-й
Знайоме відчуття з минулого + нова роль сьогодні
І що швидше змінюється світ, то ціннішими можуть ставати речі, які не потрібно довго пояснювати: знайома мелодія, звук старого телефона, етикетка чи фотографія зі спалахом.
КОШТ та Inweb розібралися, чому це працює, як бренди перетворюють старі спогади на нові продажі та де проходить межа між «вау, це ж моє дитинство» і «це просто застаріло».
Наприкінці — чекліст для бізнесу: п'ять пунктів, які варто перевірити перед запуском ностальгійного креативу.