«Самостійно довелося розбиратися буквально у всьому» — інтерв’ю з Поліною Майко, власницею секс-шопу «Хочу гратися»
Тема сексуального здоров’я в Україні поступово виходить із зони сорому й переходить у площину відкритої, відповідальної комунікації. Для бізнесу в цій ніші важливий не лише асортимент, а й довіра: як говорити з аудиторією без тиску, як пояснювати складні або незручні теми простими словами, як забезпечити конфіденційність і допомогти людині зробити вибір без страху та стигми.
В інтерв’ю для Медіа Inweb Поліна розповіла, як з’явилася ідея «Хочу гратися», що допомогло перевірити її на старті, яку роль у розвитку бізнесу відіграли соцмережі, з якими труднощами стикається молода підприємиця в чутливій ніші та що варто врахувати тим, хто тільки думає про власну справу.
— Як з’явилася ідея «Хочу гратися» і що допомогло зрозуміти, що вона може спрацювати як бізнес?
Магазин «Хочу гратися» — логічне продовження мого кар’єрного зростання. З 2020 року я вела блог про статеву освіту, знімала відео на цю тему, потім співпрацювала з українськими секс-шопами як блогерка, далі робила контент для одного з них і працювала там.
Після повномасштабного вторгнення я зрозуміла, що фінансової підтримки від батьків більше не буде й мені немає куди повертатися, якщо щось не вийде, бо я з Маріуполя. Відповідно, забезпечувати себе потрібно було самостійно.
Блог приносив мені кошти, але я не розглядала це як стабільне джерело доходу. Треба було шукати щось серйозніше. На той момент я вже бачила, який оберт роблять люди за моїм промокодом в одному із секс-шопів. Це була немаленька сума — приблизно пів мільйона гривень за квартал, і це тільки від мене. Наприкінці 2021 року в мене вже було 100 000 підписників у TikTok на блозі про статеву освіту. Я розуміла, що є багато людей, які готові купувати саме в мене та дослухаються до моїх порад.
На початку 2023 року я також зрозуміла, що в Україні немає секс-шопу, в якому я сама хотіла б купувати або який радила б друзям. Тому вирішила зробити свій — таким, яким я хочу його бачити, і допомагати заробляти собі, а не іншим.
— Хто або що допомагало вам на старті?
Мені дуже допомогло партнерство з моїм бізнес-партнером. Я взагалі вважаю, що бізнес не варто починати самостійно — краще робити це з кимось.
Я стежу за історіями різних українських брендів, і дуже часто засновники — це двоє людей. «Нова пошта», «Аврора», Rozetka, Honey — це або друзі, або подружжя. У нашому випадку — друзі.
У кожного з нас була своя експертиза, і разом ми підсилювали одне одного. Ми могли підстрахувати одне одного, і це давало відчуття безпеки: що ми разом у цьому човні й разом будемо вигрібати, якщо щось станеться.
Також дуже допомогли хороші знайомі зі сфери, які ділилися досвідом і порадами. Думаю, мені в цьому плані пощастило зустріти таких людей на своєму шляху.
— У чому довелося розбиратися самостійно?
Самостійно довелося розбиратися буквально у всьому. Я не маю бізнес-освіти і довгий час казала, що не відкриватиму бізнес, бо не розбираюся в цьому. Але в процесі ми поступово розібралися.
Ми запустили MVP, а далі вже нарощували оберти, і досвід приходив поступово. Не знаєш щось — запитав у людини зі сфери, отримав пораду, запам’ятав і пішов далі. Я підходила до цього саме так.
Я взагалі за те, щоб слухати поради й досвід людей, які досягли успіху у сфері, яка тебе цікавить. Іноді треба відкласти власне его в сторону й реально дослухатися, а не думати, що ти вже все знаєш.
— Які труднощі на старті були найвідчутнішими?
У нас був складний момент з юридичної точки зору. Ми з першого дня працюємо офіційно, тому до запуску потрібно було правильно оформити всі документи для підключення оплат. І вже на цьому етапі виникла перша проблема.
Ми реєстрували юридичну особу, і нам відмовили у реєстрації без законної причини. Від нас фактично очікували хабар, бо думали, що нам потрібно терміново все оформити й ми погодимося заплатити. Але ми почали процес завчасно й принципово не хотіли цього робити.
Наші юристи пішли до суду. Довелося почекати 2–3 місяці, але ми виграли справу. Суд тривав недовго, бо навіть суддя не зрозумів, у чому взагалі причина відмови — вона нічим не була обґрунтована. Після цього нас зареєстрували.
— Як для вас змінилася роль, коли довелося не лише розвивати бренд, а й керувати командою?
Місцями було складно працювати з командою, тому що роль керівниці була для мене новою. І тільки з досвідом приходить розуміння, як будувати робочі стосунки, як мотивувати, критикувати, шукати людей у команду, наймати й звільняти.
Були складні моменти, були консультації з HR-фахівцями — і я дуже вдячна хорошим HR, які нас іноді буквально рятували. Але за три роки вже стало легше.
— Що ви порадили б молодим людям, які хочуть запустити власну справу, але відкладають через страх, брак досвіду або невпевненість?
Спочатку протестуйте гіпотезу, попит або продукт, а вже потім запускайтеся. Купити або виробити велику кількість товару, не знаючи, чи буде він комусь потрібен, — це дуже ризиковано й часто закінчується втратою грошей.
Дослухайтеся до порад людей, які досягли успіху у сфері, що вас цікавить, і є для вас авторитетом або прикладом. Тут не варто витрачати сили на захист власного его.
Партнерство й делегування — дуже важливі. Не намагайтеся робити все самостійно, бо так дуже швидко можна вигоріти. «Усе сам» не означає «якісно», тому що фізично неможливо добре закривати абсолютно всі процеси.
Ви повинні чітко розуміти, що саме робите, для кого, як і чому люди мають обрати саме вас. Головне запитання — «Щоб що?». Якщо у вас немає відповіді на нього, то, можливо, ще зарано запускати щось своє.
