Дослідницька компанія Kantar опитала понад 6,5 тис. дорослих у 13 країнах і з’ясувала, як ностальгія впливає на покупки. Виявилося, що 60% опитаних готові платити більше за товар, який нагадує про щось приємне.
Ми адаптували цей звіт для читачів Медіа Inweb.
У кожного покоління своє ретро
Універсальної ретро-епохи немає. Улюбленою епохою іграшок і ігор люди найчастіше називають те десятиліття, коли їм було 6–16 років:
- бейбібумери (62–84 роки) — 1970-ті, 28%;
- покоління X (46–61) — 1980-ті, 37%;
- міленіали (30–45) — 1990-ті, 34%;
- зумери (18–29) — 2000-ні, 31%.

Автори пояснюють це так: більшість людей найщасливішим часом вважають дитинство. 68% опитаних були найщасливішими до 18 років. Найчастіше називали вік 6–11 років (36%), ще 23% — підліткові роки. Лише 13% найщасливіші зараз.

Тому ностальгія, за словами авторів, рухається як годинник. Вона прив’язана до дитинства, а дитинство кожного покоління припадає на інші роки.
Важить спогад, а не ретродизайн
Зв’язок із дитинством помітний не в усіх категоріях. У іграшках і іграх, музиці, серіалах і фільмах кожне покоління обирає десятиліття свого дитинства. У одязі, автомобілях і велосипедах, мистецтві та книжках усі покоління обирають сучасність.
Що робить річ ностальгічною, на думку опитаних:
- нагадує про щасливий спогад — 48%;
- нагадує про дитинство — 48%;
- нагадує про улюблені заняття в дитинстві — 42%;
- нагадує про «простіші часи» — 41%;
- нагадує про друзів чи родину — 40%;
- здається знайомою, затишною чи безпечною — 39%.

Ретро- чи вінтажний вигляд назвали лише 19%, це останнє місце. Автори роблять висновок, що ностальгія працює тоді, коли пробуджує спогад, а не коли річ просто виглядає по-старому.
Ностальгія важить більше, ніж відомі персонажі й бренди
Опитаних попросили назвати три головні фактори, коли вони купують іграшки, ігри, колекційні речі чи товари для хобі:
- ціна — 61%;
- якість — 48%;
- ностальгія — 42%;
- лімітовані видання — 27%;
- відомі персонажі чи бренди — 26%;
- відгуки та рекомендації — 25%;
- вінтаж — 24%;
- модність і ажіотаж — 17%.
Ностальгія опинилася на третьому місці, вище за відомих персонажів і бренди.

За даними Kantar, знайоме з дитинства робить покупку менш ризикованою. 71% опитаних кажуть, що знайомі старі бренди додають їм впевненості. 68% охочіше куплять річ, яка нагадує про дитинство. Стільки ж вважають, що раніше речі робили якісніше.
67% оберуть ностальгічний варіант замість нового. Стільки ж люблять знайомити дітей із тим, що любили самі. Сучасні версії класичних речей подобаються 61%.
Хто готовий платити більше
Загалом за товари, що викликають приємні спогади, готові платити більше 60% опитаних. Найвищий показник мають колекціонери (72%) і батьки (71%). Найнижчий — люди, у чиїх родинах немає дітей (47%).

Колекціонери становлять 27% дорослих. Майже половина з них (49%) почали колекціонувати через ностальгію та спогади. Серед батьків 80% люблять знайомити дітей із тим, що було в їхньому дитинстві.
Автори зазначають, що це стосується не лише вузької аудиторії: серед тих, хто не колекціонує, переплатити готові 56%.
Більшість дорослих грають в ігри

Щодня найчастіше граються в Індії (37%), Японії (32%) і США (31%). У Німеччині не граються 14% — це виняток серед країн. І дорослі граються не лише з дітьми: 58% роблять це наодинці, половина — з іншими дорослими.
Більшість вважає гру нормальною в будь-якому віці. 88% кажуть, що гра важлива в будь-якому віці, 83% — що іграшками можна тішитися будь-якого віку. 80% вважають, що дорослим варто частіше гратися, 79% — що це добре впливає на їхнє самопочуття. Водночас 59% кажуть, що до дорослих, які граються, досі забагато упереджень.
Опитані обирали три головні причини, чому вони граються:
- розслабитися — 65%;
- зняти стрес — 62%;
- провести час із родиною — 46%;
- поспілкуватися — 32%;
- творчість — 29%;
- відчуття затишку й безпеки — 25%;
- втеча від реальності — 19%;
- самовираження — 18%.

Для батьків час із родиною важливіший (56%), ніж для тих, хто не має дітей (29%). У Японії затишок і безпеку назвали 64% опитаних, а в інших країнах — 25%.
Дітям бракує різноманітної гри
Порівняно зі своїм дитинством дорослі бачать у сучасних дітей більше екранів і менше всього іншого:
- 87% кажуть, що діти більше часу проводять за екранами, ніж у вільній грі;
- 79% — що діти менш активні фізично;
- 73% — що в них менше можливостей гратися на вулиці;
- 58% — що діти менш винахідливі.
Водночас 69% вважають, що технології допомагають дітям навчатися й розвиватися.
Найбільше, на думку опитаних, скоротилися ігри надворі. 68% кажуть, що сучасні діти граються на вулиці менше, ніж вони самі в дитинстві. Ігор із правилами, як-от карткових і настільних, стало менше для 60%, творчих занять — для 58%. Автори бачать у цьому можливість для брендів знову зробити таку гру цікавою й доступною.

Нове в стилі ретро чи справжній вінтаж
22% опитаних радше куплять нову річ, натхнену минулим, 24% — справжню вінтажну. 43% однаково приваблює і те, і інше. Не цікавить жодне лише 11%. Тобто 89% так чи інакше відкриті до ностальгії.
Ті, хто обирає справжній вінтаж, цінують у ньому автентичність (48%) і сентиментальну цінність (45%). Зовнішній вигляд до головних причин не потрапив.
Заради бажаної речі люди готові заощадити на іншому

Троє з чотирьох опитаних підуть на поступки, щоб купити іграшку, гру чи колекційну річ, яку дуже хочуть. Ось що вони готові зробити:
- кілька місяців ощаджувати — 36%;
- скористатися кредитною карткою — 26%;
- відкласти іншу покупку — 20%;
- рідше ходити до ресторанів — 19%;
- менше витрачати на розваги — 19%;
- оформити розстрочку — 19%;
- вийти за межі бюджету — 16%;
- продати щось зі своїх речей — 13%.
Нічого не змінювали б 23%.
Найчастіше опитані називали враження від магазину (40%) і поради родини чи друзів (39%). Далі йдуть демонстрації товару (32%), дописи в соцмережах (30%) та відео, де люди граються або показують колекції (26%). Рідше згадували колаборації брендів (23%), матеріали в медіа (20%), події та конвенції (17%), форуми спільнот (16%). Поради інфлюенсерів — на останньому місці (15%).
Ностальгія в різних країнах працює по-різному
У різних країнах переплачувати за ностальгію готові від 44% до 79% людей. Середній показник — 60%. Найвищий він у Індії (79%), Китаї (74%) та ПАР (71%). Найнижчий — у Франції (48%), Німеччині та Японії (по 44%).

Автори виділяють два різні типи ностальгії. У Німеччині, Франції та Великій Британії вона пов’язана з якістю речей з минулого. Там 67–70% вважають, що раніше речі робили краще. Але переплачувати готові менше людей — 44–50%.
У Китаї та Південній Кореї ностальгія більше про емоції. Переплачувати там готові 74% і 67%. А в те, що раніше речі були якіснішими, вірять 58% і 41%. Справжні старі речі в усіх п’ятьох країнах віддає перевагу меншість: від 15% до 28%.
Ностальгія пов’язана насамперед з дитинством і особистими спогадами, а не з ретростилем. Для кожного покоління це своє десятиліття.
Під час покупки ностальгія важить менше за ціну та якість, але більше за відомі бренди. 60% опитаних готові за неї переплачувати, а серед колекціонерів і батьків — понад 70%.
Більшість дорослих граються, щоб розслабитися й зняти стрес. Водночас опитані вважають, що сучасні діти менше граються надворі, в настільні та творчі ігри.
Найбільше людей заохочують купувати враження в магазині та поради близьких, найменше — інфлюенсери. А в різних країнах ностальгія має різний зміст: десь це віра в якість минулого, а десь — емоції.