90% переходів у нову серію посеред сезону закінчуються невдачею — так команді Олександра Бондарева сказав його менеджер. Але вони все одно ризикнули, і цей крок відкрив українському пілоту шлях до провідних команд FREC на 2027 рік.
За цим і багатьма іншими рішеннями стоїть Оксана Бризгалова — мама Олександра та CMO Bondarev Racing. Колись вона керувала студією звукозапису в Києві, а тепер відповідає за бренд пілота, який може стати першим українцем у Формулі-1.
Для Медіа Inweb Оксана розповіла, як будувати бренд у спорті, якого в Україні майже не знають, і чому для неї Формула-1 — це не лише спортивна мета, а й маркетингова платформа для всієї країни.
— До моторспорту у вас був зовсім інший світ — студія звукозапису в Києві. Що з тієї індустрії виявилося корисним у роботі з пілотом і командою, а які навички довелося набувати з нуля?
До автоспорту значну частину мого життя займала музика: музичний бізнес і власна студія звукозапису «Істок». Я працювала в андеграундній, нішевій сцені, але водночас із найкращими артистами країни та професійною командою високого рівня.
Мене завжди надихала можливість поєднувати різні сфери, створювати крос-індустріальні проєкти й складати пазл бренду та його розвитку.
Перш ніж розвивати бренд Саші в автоспорті, треба було виховати сам продукт. Якщо говорити про мого пілота як про продукт, то перші десять років ми присвятили виключно спортивній підготовці, без брендингу, продажів чи спонсорства. Без якісного продукту продати щось складно.
Коли ж настав час вибудовувати концепцію розвитку, дуже допомогло розуміння законів шоу-бізнесу. Успішних проєктів в українському автоспорті небагато, і часто обирають одну з двох крайнощів: або піар без якісного продукту, або лише спортивна кар’єра без усього іншого. Пам’ятаю навіть батьків, які не публікували результати своїх дітей, вважаючи це поганою прикметою.
Головна складність — усвідомити, що ці речі взаємопов’язані. Кар’єра пілота, який прагне серйозних висот, функціонує так само, як кар’єра в шоу-бізнесі. Саме досвід звідти дозволяє мені дивитися ширше: бути не просто мамою, яка стежить за спортивними результатами, а бренд-менеджером, що відповідає за кар’єру і розвиток бренду свого пілота.
— Чи є у Саші команда, яка відповідає за роботу з особистим брендом, соцмережі тощо? Що ви робите своїми силами, а що — делегуєте?
Спочатку, поки ми розвивали саме спортивну кар’єру Олександра — до того, як вона стала продуктом у повному сенсі цього слова, — цим займалися ми з його татом. Точково залучали людей, які допомагали в різних напрямках: піар, менеджмент, комунікації, контакти.
Але наприкінці минулого року стало очевидно: настав час будувати власну команду, розвивати бренд і працювати над маркетингом системно. Причина була проста й дуже конкретна — залучення спонсорів і партнерство з брендами вимагали вже іншого рівня підходу.
Так ми знайшли команду A+F Agency, з якою співпрацюємо й досі — як стратегічно, у масштабних проєктах, так і щоденно, закриваючи точкові питання соцмереж, публікацій і комунікації. Ми працюємо дисципліновано, маючи чіткі короткострокові завдання й дуже зрозумілі довгострокові цілі.
І мені здається, складаючи цей пазл, ми, можливо, вперше в Україні формуємо такий маркетинговий кейс в автоспорті. Кейс, де мова не просто про результати, про які ніхто не знає, а про справжню мову маркетингу: коли спортсмен стає інфлюенсером, представником своєї індустрії. Не кажучи вже про його вплив як рольової моделі для однолітків — спілкуючись із ними їхньою ж мовою. А ще — про можливість створювати значущі національні соціальні проєкти, які працюють на іміджевий і брендовий маркетинг.
Я відповідаю за стратегічну частину цієї роботи. Оскільки я глибоко занурена в автоспорт, але маю досвід у фешн-індустрії, музиці, кіно та візуальній сфері, мені легко поєднувати ці напрямки — постійно народжуються ідеї крос-індустріальних історій. До того ж у мене лишилося багато контактів із часів шоу-бізнесу, які я із задоволенням знову залучаю, вже працюючи з новим продуктом.
— Ви комунікуєте одночасно з українською і міжнародною аудиторією. Як виглядає стратегія, де потрібно враховувати різний голос, різних фанів, спонсорів тощо?
Аудиторія Саші дуже різна, тому в різних соцмережах ми свідомо обираємо різний tone of voice і різні способи комунікації.
Але стратегічно наша головна мета зараз — вибудувати бренд Олександра саме в Україні, закріпити його позицію і комунікувати цілі, які ми перед собою ставимо. Це справді потужна маркетингова історія — не просто «спортсмен їде на перегони», а національний проєкт із чіткою метою: перший український пілот Формули-1.
Складність у тому, що автоспорт в Україні розвинений не надто сильно, особливо в такі важкі часи. Тож доводиться робити багато освітньої роботи: пояснювати, на якому етапі Олександр зараз перебуває, чому важливі його перемоги і чому вже нинішні результати — велике досягнення. Він чемпіон України, чемпіон Європи, чемпіон світових картингових серій WSK, чемпіон Формули-4 і вже пілот академії Williams. Тобто він перебуває всередині екосистеми Ф1, куди потрапляють буквально одиниці пілотів з усього світу. Так само важливо говорити про шлях, який ще попереду, і про всі складові, які потрібно зібрати разом. По факту ми будуємо ринок одночасно з тим, як будуємо бренд.
Я можу відверто сказати: без підтримки Williams пройти цей шлях надзвичайно складно, і щоб дійти туди, куди ми прямуємо, має скластися багато чинників одночасно — талант пілота, його результати і підтримка країни. Цей вид спорту надзвичайно дороговартісний, і без фінансових партнерів пройти його неможливо.
Водночас для партнерів це рідкісна можливість: бренд на решітці Ф1 — це і спортивна, й іміджева інвестиція, а конкурентів на цій території в Україні поки немає. Уже в чемпіонаті FREC (Formula Regional European Championship), де Саша наступного року проведе повний сезон, на решітці лише 36 пілотів — і кожен представляє свою країну. Це чемпіонат надзвичайно високого рівня, як спортивного, так і іміджевого.
Тож ми крок за кроком пояснюємо цю цінність, щоб якомога більше людей в Україні побачили не лише спортивну, а й іміджеву та маркетингову сторону Формули-1, де Олександр може стати обличчям усієї країни.
— Що для вас є показником того, що робота з брендом Саші дає результат — окрім місця на подіумі? На що ви дивитеся, щоб зрозуміти, що рухаєтеся в правильному напрямку?
Місця на подіумі — це насамперед результат злагодженої роботи спортивної та менеджерської команди Олександра. У центрі ухвалення рішень — я, тато Олександра, команда Williams F1 і головний менеджер Олександра Кріс Гартфілд, який також представляє інтереси пілота Формули-1 Олівера Бермана.
Спортивні результати — лише одна складова. Коли вони блискучі, їх найлегше продати і на них найпростіше будувати комунікацію. Але шлях пілота — це не лише злети, бувають і спади, і саме в такі періоди комунікацію та розвиток бренду треба продовжувати без пауз. Тому особливої ваги набувають соціальні й комерційні проєкти та системна робота зі спонсорами й партнерами.
Для мене ключовий фактор успіху — партнери, зацікавлені в підтримці Олександра. Фінансова спроможність, тобто можливість забезпечити місце в найкращій команді, суттєво підвищує шанси на успіх у спортивній кар’єрі. Результат купити неможливо, а от місце в топовій команді, де шанси на чемпіонство вищі, — можна.
Ми прагнемо чітко доносити до партнерів цінність співпраці саме з нами: шлях, який ми проходимо, і високі цілі, підтверджені стабільними результатами Олександра, — на кожному етапі кар’єри він доводить свою першість і топовий рівень.
Важливо враховувати й те, що Олександр перебуває в системі Williams — команди, яка не продовжує контракти з пілотами, якщо не бачить у них реального потенціалу зайняти місце в боліді Формули-1 у визначений термін. Тому спортивний результат і партнерська підтримка не взаємозамінні — вони мають працювати разом. Саме в цьому і полягає успіх, якого ми прагнемо.
— Автоспорт — це дуже вузьке коло: сьогоднішній суперник може за рік стати керівником команди. Як це змінює те, що ви можете собі дозволити сказати публічно, як будуєте відносини?
Автоспорт — справді вузьке коло. Я називаю це пересувним цирком: після кожного вікенду він знімається з місця і розбирається вже деінде — але з тими самими людьми й тими самими машинами. Втім, справжня складність не у вузькості кола, а в тому, наскільки принципово важливо зберігати гігієну спілкування. Це не просто побажання, а необхідність, адже сьогоднішній суперник цілком може стати твоїм напарником по команді вже наступного сезону.
Тому важливо спілкуватися з усіма максимально дружньо, підтримувати доброзичливі стосунки, поважати суперників і вчитися — і в них, і загалом у всього й усіх навколо. Цей спорт змінюється так само стрімко, як і самі боліди: перемоги забуваються так само швидко, як і поразки. Це вимагає постійної уважності — тримати руку на пульсі й свідомо ставитися до того, що і кому ти говориш.
Я категорично не приймаю пліток у паддоку — для мене це просто неприйнятно.
Але ще важливіше усвідомлювати інше: в епоху соцмереж, де інформація розлітається миттєво, одна необережна фраза може стати фатальною. Ми знаємо реальні історії, коли необдумані коментарі руйнували кар’єри пілотів — кар’єри, які будувалися роками, у які були вкладені величезні гроші та зусилля.
Тому основа всього — ввічливість, уважність до кожного слова і щира повага до людей навколо.
— На пресконференції ви пояснювали перехід у FREC як прагматичне рішення, попри ризик. Коли ухвалювали цей вибір, на чому ви базували впевненість — на цифрах і тестах, чи це була ставка, яку неможливо було прорахувати наперед?
Перехід до FREC цього року став справді знаковою подією. Як зауважив наш менеджер Кріс Гартфілд, коли ми аналізували ситуацію після вдалого дебютного вікенду Саші: «Оксано, ми маємо усвідомлювати, що 90% подібних переходів усередині сезону не завершуються успіхом і лише додають пілоту проблем». Тож можу з упевненістю сказати — ми опинилися серед тієї нечисленної частини, кому це вдалося, і вдалося якнайкраще.
Рішення про перехід було зумовлене тим, що цілей, поставлених на сезон у Формулі-4, було неможливо досягти з наявною технікою — вона, на жаль, не відповідала рівню, необхідному для перемог. Це був складний і болісний період для Олександра: він боровся на межі можливостей, і вікенд у Монці остаточно розставив крапки над «і». Саме тоді я усвідомила, що питання потребує кардинального рішення.
Утім, усередині сезону, з огляду на вже підписані контракти й зайняті місця в наступній категорії, ухвалити таке рішення було вкрай непросто: це був безпрецедентний і суттєво ризикований крок. Проте коли рішення правильне, обставини часто складаються на його користь. Значною удачею стало звільнення місця в одній з команд FREC — адже, на відміну від Формули-4, регламент цієї категорії обмежує кожну команду трьома машинами на решітці. Тож потрібен був збіг обставин, і до останнього моменту повної ясності не було.
Чітко зрозуміло було одне: подальші інвестиції в результати, досяжні у Формулі-4, втратили сенс — цей рівень більше не відповідав нашим амбіціям. Ми вирішили переорієнтувати ресурси на FREC. Влітку, під час паузи в календарі, Саша пройшов серію тестів на європейських трасах, щоб набути досвіду керування машинами з притискною силою.
Результат перевершив очікування: виступи у FREC стали справді феєричними. Це суттєво змінило перспективи наступного сезону — після успішних серпневих тестів і вдалих вікендів в Імолі та Хоккенгаймі Олександра розглядають — і він сам може розглядати себе — як кандидата в провідні команди на сезон 2027 року.
Це було ризиковане, емоційно непросте, але зважене рішення: ми усвідомили, що не можна продовжувати рухатися шляхом, який не дає результату. Чи сподівалися ми на такий успіх? Безумовно. Чи вірили в нього беззастережно? Мабуть, найбільше вірив сам Олександр — саме він став тією рушійною силою, що спонукала нас зважитися на цей крок. І за це я йому щиро вдячна: це справжня цінність — бути менеджером пілота, який вірить у себе і, ухвалюючи рішення, знає, що здатен досягти найкращого результату.
— Усі говорять про шлях до Формули-1 як фінальну мету Саші. А як виглядає успіх для вас? Чи є якась кінцева мета, плани на майбутнє?
Це, безумовно, довгий шлях, і кожен його етап має власні проміжні цілі, яких ми прагнемо і яких послідовно досягаємо. Кожна така ціль відкриває нові горизонти й можливості, адже повною мірою осягнути складність шляху до Формули-1 неможливо ні на етапі картингу, ні в перших юніорських серіях — з кожним роком рівень конкуренції та вимоги лише зростають. Життя в режимі high performance суттєво звужує простір, у якому люди живуть у звичайному сенсі. Тому цей шлях обирають лише ті, у кого вистачає внутрішньої енергії та рішучості пройти його до кінця.
Якщо говорити глобально, то переді мною стоять дві мети: український пілот на решітці Формули-1 та Формула-1 в Україні. Тож після досягнення першої моєю найвищою метою і призначенням стане друга — побудова траси Формули-1 в Україні.
Коли я думаю про першого українського пілота на решітці Формули-1, я думаю насамперед про можливості, які це відкриє для країни — у бізнесі, в її іміджі на світовій спортивній арені. Але не менш важливо для мене те, скільки представників молодого покоління побачать у ньому рольову модель і як завдяки цьому автоспорт розвиватиметься в Україні.
Для мене це можливість розвитку автоспорту в країні через дві ключові складові: наслідування рольової моделі та створення спортивної інфраструктури для виховання нового покоління. Це нагадує момент, коли Андрій Шевченко став великою футбольною зіркою — і після цього в країні з’явилася ціла хвиля нових спортсменів. Інфраструктура і рольова модель — два стовпи, на яких усе тримається, і в обох напрямках я маю намір брати максимальну участь.
Щодо рольової моделі — паралельно я пишу книгу про Олександра. Вірю, що якщо ми досягнемо поставлених цілей, батькам і дітям буде цікаво і корисно дізнатися про цей шлях та про пригоду, яка привела нас туди. А щодо інфраструктури — я щиро прагну долучитися до проєктів з її реалізації та до виховання нового покоління атлетів. Саме ці можливості, я вірю, здатен відкрити для нашої країни український пілот на решітці Формули-1 — і заради цього варто пройти весь цей шлях.
— А чим живете поза перегонами — що зараз читаєте, дивитеся чи слухаєте, коли хочеться перемкнутися з роботи, надихнутися?
Чесно кажучи, іноді я сама запитую себе — а чи є в мене взагалі життя поза перегонами? Оскільки Олександр ще не повнолітній, значну частину відповідальності я беру на себе: я його day-to-day менеджер, адміністратор, водій і водночас — стратег.
Я — комунікаційний вузол усіх команд, що працюють з Олександром. Ці ролі вимагають постійного вдосконалення й навчання, і саме це стало важливою частиною мого життя. Я свідомо закриваю прогалини в знаннях з Формули-1, менеджменту, маркетингу, піару, спортивної психології — і щоразу відкриваю для себе надзвичайно цікаві речі. Саме в цьому процесі я навчаюся й формую бачення, за яким веду свою команду.
Тож значною мірою моє життя поза треком — це навчання. Я проходжу багато курсів із психології, маркетингу, піару, спортивного та автоспортивного менеджменту, послідовно завершуючи один і починаючи інший, а також читаю багато професійної літератури зі спорту, автоспорту, спортивної психології, маркетингу та менеджменту. Це надзвичайно конкурентний шлях, і він вимагає щоденного особистого розвитку.
Я багато займаюся спортом, щоб підтримувати форму й мати достатньо енергії реалізовувати всі наші цілі.
Водночас особистий баланс я знаходжу в музиці. Можна було забрати мене з музики — але музику з мене забрати неможливо. Я граю на інструментах, відвідую концерти і саме так відновлюю внутрішню рівновагу.
Не менш важливі подорожі: коли з’являється можливість, я відкриваю для себе нові місця — насамперед музеї, галереї, усе, що пов’язане з музикою, мистецтвом та архітектурою. Саме це дає мені відчуття повноти життя.
І попри інтенсивність цього ритму, я досі не встигла до нього звикнути настільки, щоб він набрид, — навпаки, кожен день приносить щось нове для вивчення, і це справді неймовірний шлях. Враховуючи темп, у якому ми рухаємося вперед, думаю, що й надалі житиму саме так.
