Енергія для штучного інтелекту: чому технокомпанії повертаються до газових турбін
Штучний інтелект (ШІ) змінює не лише інструменти маркетингу, а й інфраструктуру, на якій ці інструменти працюють. Для того щоб навчати ШІ-моделі, обробляти дані й утримувати датацентри в роботі, технокомпанії потребують усе більше електроенергії — і це вже впливає на ринок, екологію та довгострокову стратегію розвитку.
У цій статті розібрали, чому через зростання ШІ-потужностей компанії повертаються до газових турбін, чим це загрожує клімату й що це означає для бізнесу, який використовує хмарні сервіси, рекламні платформи й ШІ-продукти.
Слідкуйте за трендами digital — приєднуйтеся до каналу The Inweb Media
ШІ росте — і разом з ним споживання електроенергії
ШІ стрімко змінює світ, але разом із цим змінює і нашу енергетичну реальність. За запуском кожного генеративного алгоритму стоїть колосальне енергоспоживання. Нові датацентри зʼявляються по всьому світу й споживають у рази більше енергії, ніж звичайні IT-інфраструктури.
Це не виняток, а нова норма. Схожі гігантські потужності будують і інші технокомпанії. Наприклад, Ілон Маск розвиває свій проєкт xAI, компанія AlphaStruxure — спільне підприємство Carlyle Group, а Schneider Electric — великі датацентри під потреби ШІ.
Чому «зелена» енергія не встигає за темпами
Проблема не лише в обсягах енергії, а в тому, як швидко вона має зʼявитися. Для того щоб під’єднати новий обʼєкт до загальної електромережі, у США, наприклад, доводиться чекати кілька років. Енергетична інфраструктура не встигає — вона застаріла, перевантажена й не здатна оперативно обслуговувати сотні нових запитів.
Атомна енергія, яку активно підтримують технокомпанії, розвивається повільно. Навіть якщо уряд і великі компанії оголошують про відновлення закритих АЕС, як-от Three Mile Island для Microsoft, це лише часткові рішення. А нові атомні блоки — це про десятиліття.
Сонячна й вітрова енергія привабливі, але не завжди надійні. Якщо вночі немає вітру, датацентр не може зупинитися. Акумулятори — дорога опція й поки що не дають достатньої автономії. Саме тому компанії, які ще вчора декларували повний перехід на «зелену» енергію, змушені оперативно шукати інші варіанти.
Газові турбіни: рішення «тут і зараз»
Те, що ще донедавна вважали тимчасовим рішенням минулого, знову стає актуальним. Усе більше компаній обирають малі газові турбіни — не сучасні парогазові комплекси, а компактні одноконтурні установки, які легко монтуються й дають змогу швидко запустити об’єкт без під’єднання до мережі.
Stargate уже будує свою систему з понад десятка таких генераторів у Техасі. Mitsubishi Power Americas, Siemens Energy AG і GE Vernova повідомляють про різке зростання попиту. Підприємства замовляють навіть мобільні турбіни на базі реактивних двигунів, щоб просто встигнути запуститися.
Інженерна логіка проста: краще мати неідеальне, але надійне джерело енергії, ніж чекати кілька років на доступ до мережі. Або, як зазначив Каллі Кавнесс із компанії Crusoe (виконавець проєкту Stargate), потрібно креативно підходити до енергетики датацентрів.
Компроміс між енергією й екологією
На перший погляд, малі газові турбіни — зручне рішення. Та за швидкість запуску доводиться платити вуглецевими викидами. За даними Bloomberg, одноконтурні газові турбіни викидають у середньому 1389 фунтів (630 кг) CO₂ на мегаватгодину, тоді як комбіновані установки — 839 фунтів (380 кг).
Попри це, великі компанії намагаються компенсувати шкідливий ефект. Зокрема, укладають PPA-контракти (на купівлю «чистої» енергії для частини потужностей), будують сонячні ферми, інвестують у батареї. Але проблема в тому, що найчастіше «чисту» енергію купують на одні обʼєкти, а нові датацентри будують там, де електроенергія дешева — а значить, «брудна». Це створює розрив між обіцянками й реальністю.
Amazon, Google, Microsoft, Meta — усі вони визнають, що темпи розвитку ШІ й розширення інфраструктури можуть ускладнити досягнення кліматичних цілей.
Що далі: гнучкі формати й резервні стратегії
Більшість компаній не відмовляється від планів під’єднання до загальної мережі, але розглядає газ як тимчасове рішення. Наприклад, установки Stargate використовуватимуть як резерв і для стабілізації мережі.
Паралельно розвивають «гнучкі формати»: десятки малих блоків на 5–25 МВт, які можна масштабувати. Установки компанії Mainspring, наприклад, настільки компактні, що 100 одиниць дають лише 25 МВт, зате їх можна вмикати й вимикати за потреби.
Попит на компактні установки зростає настільки швидко, що виробники турбін не встигають із виконанням замовлень. За даними Mitsubishi Power Americas і Siemens Energy, клієнти активно закуповують блоки потужністю 70 МВт і менше з доставленням уже у 2025–2026 роках.
Компанія GE Vernova також фіксує високий інтерес до одноконтурних турбін, які в майбутньому можна модернізувати до ефективніших парогазових систем. Так індустрія намагається балансувати: запускати ШІ-потужності швидко, але не відмовлятися від поступового переходу на сталі джерела енергії.
Що це означає для бізнесу
Для бізнесу це означає, що інфраструктура, яка обслуговує ШІ-продукти, рекламні платформи й хмарні сервіси, стає дорожчою, менш передбачуваною й енергозалежною. Що більший попит на ШІ, то більший тиск на електромережі та тарифи.
Це варто враховувати, якщо стратегія ґрунтується на ШІ-рішеннях, масштабному зберіганні даних чи автоматизації за допомогою генеративних моделей.
Резюмуємо
- Бум штучного інтелекту створює безпрецедентне навантаження на енергетичну систему.
- Через повільний розвиток «зеленої» генерації бізнес переходить на газові турбіни як тимчасове рішення.
- Датацентри зростають швидше, ніж з’являються нові енергетичні потужності. Це ставить під загрозу кліматичні цілі компаній.
- Для того щоб уникнути конфлікту між прогресом і екологією, потрібні системні зміни: модернізація мереж, гнучкі формати енергопостачання і стратегічний перехід до сталих джерел енергії.
