Що таке quiet quitting і як тихе звільнення впливає на бізнес
Quiet quitting — термін, який усе частіше зʼявляється у звітах про ринок праці, HR-аналітиці та бізнес-медіа. Ним описують ситуацію, коли працівник формально залишається в компанії й виконує свої обовʼязки, але перестає вкладати додаткові зусилля в роботу.
Розбираємо, що таке quiet quitting і чому ця тема стала важливою для бізнесу та маркетологів.
Що таке quiet quitting
Людина залишається в компанії, дотримується дедлайнів і стандартів, але:
- не бере додаткову ініціативу;
- не працює понаднормово;
- не включається емоційно в робочі процеси;
- не сприймає роботу як головне джерело самореалізації.
Quiet quitting не означає погану роботу. У більшості випадків працівники з таким підходом виконують свої задачі коректно, але припиняють інвестувати особистий ресурс понад необхідний мінімум.
Термін став популярним після 2020 року, але у 2025 він все частіше трапляється в аналітичних звітах і дослідженнях ринку праці. У них quiet quitting використовують як опис масового зниження залученості.
Це явище часто повʼязують зі зміною ставлення до роботи, зростанням уваги до балансу між професійним і особистим життям, а також із переглядом очікувань між компаніями та працівниками.
Звідки береться тихе звільнення і чи погано це насправді
Quiet quitting не виникає раптово — це наслідок накопичених змін у роботі, управлінні та невідповідності очікувань.
Які основні причини тихого звільнення
Причини тихого звільнення різні: вони можуть бути персональними (через вигорання, незадоволення роботою, колективом, зміну пріоритетів), так і комплексні (неякісне управління, проблеми в процесах, мікроменеджмент).
Аналітичні статті ResearchGate, Repository, MDPI та дослідження 2025 року виділяють такі особні причини quiet quitting:
- Хронічне перевантаження і вигорання. Постійно високі вимоги без достатніх ресурсів, підтримки або відновлення призводять до емоційного виснаження. Зниження залученості стає способом зберегти енергію.
- Порушений баланс між роботою та особистим життям. Розмиті межі робочого часу, постійна доступність і відсутність гнучкості підштовхують працівників обмежувати участь лише формальними обовʼязками.
- Відсутність перспектив розвитку. Коли немає зрозумілих карʼєрних траєкторій або відчуття росту, зникає сенс вкладатися понад мінімум.
- Несправедливе співвідношення зусиль і винагороди. Відчуття, що внесок не відповідає оплаті чи визнанню повʼязане зі скороченням ініціативності.
- Слабка підтримка і комунікація. Нестача зворотного звʼязку, прозорості та довіри з боку менеджменту підсилює відсторонення від роботи.
- Невпевненість у стабільності роботи. Працівники схильні економити власні ресурси, коли не впевнені у стабільності.
- Адаптаційна реакція на тривалий стрес. Частина досліджень трактує тихе звільнення як захисний механізм: спосіб залишатися в зайнятості, не доводячи себе до повного вигорання.
Зараз HR-спільнота майже не використовує термін quiet quitting як окреме явище. Його розглядають як прояв масової незалученості працівників, що напряму повʼязана з якістю управління, навантаженням і дизайном ролей.
У звітах Gallup, McKinsey, Deloitte та Harvard Business Review quiet quitting трактують як індикатор організаційних збоїв, які впливають на продуктивність, психологічну стабільність працівників і здатність компаній до розвитку.
Чи quiet quitting — це погано
Тихе звільнення не є однозначно негативним явищем. Сам факт того, що працівник обмежується рамками своєї ролі, ще не означає втрати ефективності. У короткостроковій перспективі компанія часто продовжує отримувати результат: задачі виконуються, процеси працюють, дедлайни не зриваються.
Проблема в тому, що приховує тихе звільнення. У більшості випадків це стан, за якого працівник більше не бачить сенсу інвестувати додаткові зусилля, бо не очікує відповідної віддачі — у вигляді розвитку, впливу, визнання або стабільності. Тому quiet quitting є не причиною падіння продуктивності, а його раннім маркером.
Quiet quitting часто є симптомом переходу до раціональнішої моделі роботи. Deloitte відзначає, що компанії дедалі частіше стикаються не з браком лояльності, а з переглядом негласної угоди між працівником і роботодавцем. Очікування постійної понаднормової залученості без чіткої винагороди більше не сприймаються як норма.
Тихе звільнення стає проблемою лише тоді, коли бізнес очікує високої залученості, інновацій й гнучкості, але не створює для цього умов. Якщо ж роль, навантаження і винагорода узгоджені, сам факт відмови від перепрацювання не шкодить системі — він лише фіксує її реальний стан.
Quiet quitting варто розглядати як діагностичний сигнал. Він показує, де саме в організації порушений баланс між очікуваннями та реальністю. І саме від реакції бізнесу на цей сигнал залежить, чи стане quiet quitting тимчасовим станом, чи першим етапом реальної втрати людей.
Як зрозуміти, що працівники у стані quiet quitting і що з цим робити
Зазвичай явище тихого звільнення не проявляється одразу, воно має накопичувальний ефект. Проте діагностувати можна за поєднанням повторюваних дій, які зберігаються з часом.
Ознаки, що працівник може перебувати у стані quiet quitting:
- виконує лише базові обовʼязки своєї ролі, без ініціативи та додаткової відповідальності;
- перестає пропонувати ідеї або покращення, навіть у знайомих процесах;
- комунікує коректно, але мінімально: короткі відповіді, без уточнень і обговорень;
- присутній на мітингах формально, не впливає на рішення і не висловлюється;
- не проявляє інтересу до розвитку, навчання чи майбутніх ролей;
- уникає тем про карʼєрні плани або довгострокові цілі;
- зберігає таку модель поведінки протягом тривалого часу, а не після окремого стресового періоду;
- ці сигнали повторюються у кількох членів команди, не в однієї людини.
Варто зважати на те, що ми живемо в стресовому періоді, і відчуженість від роботи може бути симптомом чи наслідком інших проблем: хронічної перевтоми, проблем зі сном, виснаженням. Перш ніж діагностувати quiet quitting варто зрозуміти контекст команди та людини персонально.
Як боротися з тихим звільненням
Важливо зрозуміти, що до тихого звільнення призвів комплекс чинників, тому його не можна позбутися моментально. Також реакція на стан залежить від ролі: керівника чи самого працівника.
Що робити, якщо керівник помічає прояви тихого звільнення:
- Зрозуміти контекст — що саме змінилося: навантаження, пріоритети, стиль управління, очікування від ролі. Також варто виявити, що заважає працювати ефективно, де втрачається сенс, які задачі більше не виглядають виправданими.
- Перевірити роль менеджменту. Quiet quitting часто виникає там, де немає зворотного звʼязку, ясних очікувань або довіри до рішень менеджменту.
- Переглянути межі ролі та навантаження. У багатьох випадках працівник не знижує залученість, а повертається до формально описаної ролі після періоду постійних перевищень очікувань без компенсації чи визнання.
- Не плутати quiet quitting із low performance. Працівник може виконувати роботу якісно, але без додаткової ініціативи. Це управлінський виклик: або компанія створює умови для залученості, або приймає нову норму продуктивності.
Якщо працівник помічає quiet quitting:
- Проаналізувати свій стан і зрозуміти його: зникла залученість та ініціатива чи це просто поганий настрій, виснаження?
- Чітко визначити причину — що вплинуло на зниження залученості: перевантаження, відсутність розвитку, несправедливі очікування або вигорання.
- Звірити роль і реальність — що входить в обов’язки і що робиться понад них.
- Обговорити з керівником — пріоритети, навантаження, формат роботи або зони росту.
- Прийняти рішення — залишатися в оновлених умовах або шукати іншу роль.
Quiet quitting описує стан зниженої залученості, який формується під впливом управлінських рішень, навантаження та очікувань від ролі. Він проявляється поступово й часто стає помітним лише тоді, коли закріплюється на рівні команди.
Робота з quiet quitting має включати своєчасну діагностику, коректне розмежування ролей і регулярну оцінку управлінських практик. Саме ці чинники визначають, чи зберігається залученість у довгостроковій перспективі.