Через які помилки в текстах читачі можуть неправильно зрозуміти меседжі бізнесу
Тексти — основа більшості бізнес-комунікацій. Із них клієнт дізнається умови доставлення товару, підписується на розсилку, обирає між брендами. Іноді навіть одна помилка в слові, даті чи формулюванні може призвести до скасування замовлення, непорозуміння з клієнтом або втрати його довіри.
Я — Яна Поліщук, Content Writer у Inweb. У цій статті пояснюю, чому не всі помилки однаково критичні, як визначити їхню значущість і вагу, і які три типи помилок найчастіше впливають на сприйняття бренду.
Значущість і вага помилок
У роботі з текстами помилки трапляються завжди. Але не всі однаково впливають на результат. Одні можна пропустити — вони не заважають розумінню. Другі спотворюють сенс або створюють ризики для компанії. Для того щоб краще з цим працювати, варто розрізняти два поняття: значущість і вага помилки.
Приклади:
- У повідомленні написали: «Зустріч не переноситься», хоча мали на увазі: «Зустріч переноситься». Через випадкову втрату частки «не» зміст змінився на протилежний. У результаті частина учасників може не прийти або приїхати даремно. Це значуща помилка, бо вона впливає на дію і рішення людей.
- У слові «прикрасний» є помилка в першому складі, але вона не заважає зрозуміти значення. Це незначуща помилка. Водночас такі речі можуть створювати враження неакуратного тексту й знижувати довіру до бренду.
– автора — бо відповідає за зміст;
– редактора — бо погоджує фінальну версію;
– читача або клієнта — бо діє на основі інформації, яку отримав.
Є одна відома історія, яку часто описують у мовних посібниках. Правитель на прохання про помилування надіслав телеграму з фразою: «Стратити не можна помилувати». Через відсутність розділового знака судді не знали, як її тлумачити: підтвердити вирок чи скасувати його. Історія вигадана, але чудово ілюструє, як навіть одна кома може вплинути на рішення. Вага помилки для адресатів — максимальна: на кону було людське життя.
У повсякденних бізнес-комунікаціях наслідки м’якші, але відчутні. Наприклад, клієнт не приходить на подію, бо в афіші була вказана неправильна година. Або покупець не може скористатися знижкою, бо умови акції подали нечітко. У результаті — роздратування, скарги й зіпсоване враження від бренду.
Розуміння значущості й ваги помилок допомагає бізнесу:
- не витрачати час на дрібниці, якщо вони не заважають розумінню;
- вчасно виявляти критичні помилки, які можуть змінити сенс;
- краще налаштувати процес редагування — хто і за що відповідає;
- оцінювати ризики — особливо в договорах, рекламі, новинах і офіційних заявах.
Це базова навичка для всіх, хто працює з текстами: від маркетолога до PR-спеціаліста. Далі — розберемо види помилок і як їх виявляти.
Види помилок
За видавничою класифікацією видів помилок є 13, але зупинюся на тих, які на мою думку, є головними в розрізі маркетингу.
Темпоральні
Темпоральні помилки виникають тоді, коли зазначений у тексті час не збігається з моментом, у який людина читає повідомлення. Інакше кажучи, це викривлене сприйняття часу. Такі помилки найчастіше трапляються у формулюваннях на кшталт «вчора», «торік», «наприкінці тижня», «цього року», «минулого місяця». На момент публікації вони здаються природними. Але варто тексту затриматися у видачі чи потрапити в архів — і він уже сприймається інакше.
Наприклад, заголовок у новині: «Урожайність пшениці буде нижчою, ніж торік». У день виходу (28 червня 2025 року) це може бути зрозуміло, але якщо новину знайдуть через рік або два, із пошукової видачі буде незрозуміло, який саме рік мається на увазі.
У сферах, де важлива аналітика, точні порівняння й цифри, така розмитість знижує довіру до тексту й ускладнює подальше використання інформації.
Проблеми починаються й тоді, коли в матеріалі вказано орієнтовну часову межу. Наприклад, «знижки до кінця тижня». Автор, скажімо, мав на увазі період до 13 липня, а читач натрапляє на цей текст 14 липня й очікує, що знижки діятимуть до 20-го. Формулювання ніби й правильне, але сприймається по-різному. Ще один приклад — неактуальна стаття в базі знань, яку додали кілька років тому й вона досі випадає в пошуковій видачі. У ній написано: «Цього року звіт треба подати до 1 березня». Якщо це бухгалтерський чи юридичний контент, наслідки можуть бути серйозними: пропущений дедлайн, помилки у звітності, посилання на нечинну норму закону. І все через те, що замість конкретної дати автор використав розмите формулювання.
Для того щоб уникнути темпоральних помилок, варто відмовлятися від орієнтовних вказівок на час у текстах, які можуть жити довго: у блогах, інформаційних і SEO-статтях, базах знань, автоматичних розсилках.
Не торік, а у 2024 році.
Не минулого місяця, а в червні.
Не тиждень тому, а 3 липня.
Там, де йдеться про дні й місяці, також краще вказувати й рік. Так простіше зчитати контекст і зрозуміти, чи інформація ще актуальна.
Кодувальні
Кодувальні помилки виникають тоді, коли в тексті використовують слова або формулювання, які викликають плутанину через синонімію, змішування термінів або невдалий вибір лексики. Такі помилки не завжди очевидні, але впливають на сприйняття: знижують довіру до тексту, створюють враження непослідовності або розмитого меседжу.
Один із прикладів — новина зі спеціалізованого освітнього видання про створення посібника з культури безпеки для дошкільників.
У заголовку новини йдеться про «дошкільників», у першому абзаці — про «учнів дошкільних закладів освіти» і «дітьми старшого дошкільного віку», а далі в тексті — уже про «малечу». Зміст усюди стосується однієї аудиторії — дітей у дитячих садках, але подано її через різні мовні коди.
«Діти старшого дошкільного віку» — формулювання, властиве нормативним документам і професійній педагогічній мові.
«Учні дошкільних закладів освіти» — некоректне словосполучення, адже в дитячих садках немає учнів, там — вихованці або діти.
«Малеча» — розмовне слово, яке не узгоджується зі стилем новини, що передає офіційну інформацію.
Коли в межах одного короткого тексту змішуються слова з різних регістрів — офіційного, професійного й побутового — це має неакуратний вигляд. Читач може не розуміти, який тон має текст: інструкції, новини чи емоційного допису. У результаті з’являється сумнів у якості або серйозності джерела.
У бізнесі це особливо важливо для офіційних повідомлень, пресрелізів, освітніх і соціальних проєктів. Якщо комунікація передбачає довіру, чіткість і відповідальність, то стилістична єдність має бути частиною редакційних стандартів. Варто або дотримувати офіційного стилю, або цілеспрямовано переходити до емоційного, але не змішувати обидва в одному реченні без потреби.
Такі мовні «переливи» часто трапляються в намаганні зробити текст живішим, людянішим. Але якщо це зроблено несистемно, виходить не жвава подача, а нерівномірний стиль. Текст читається, як зібраний із різних джерел, і викликає недовіру або знижує сприйняття бренду як професійного.
Тезаурусні
Тезаурусні помилки виникають тоді, коли в тексті використовують слова, яких немає в лексиконі (тезаурусі) аудиторії. Це не орфографія і не граматика — слово може бути написаним правильно, але воно не працює, бо не викликає в людини асоціацій або зв’язків із контекстом. У результаті повідомлення не зчитується або сприймається, як «не для мене».
Такі помилки не універсальні — усе залежить від того, хто читає текст. Один і той самий термін для експерта буде звичним, а для неспеціаліста — незрозумілим. У результаті повідомлення не спрацює так, як очікувалося: людина не зреагує, не зрозуміє, не скористається. Особливо це критично для інструкцій, форм звернень або рекламних матеріалів, де очікується швидке й однозначне розуміння.
У комунікаціях брендів тезаурусні помилки трапляються, коли компанія говорить мовою, яка не збігається з лексикою чи рівнем розуміння її цільової аудиторії. І тут теж є два типові перекоси.
Перший — надмірна спеціалізованість. Наприклад, на головній сторінці сайту агенція Directive використала формулювання «оптимізація CRO», «дизайн ефективності», «усунення тертя», «воронка продажів», UX тощо. Для інсайдерів у маркетингу — зрозуміло. Але якщо це читає власник бізнесу, який не знає, що таке CRO чи UX, або не користується терміном «воронка продажів», він може або не дочитати, або сприйняти, що послуги не для нього. Тезаурус не збігається — і довіра не формується.
Другий — неприродне наближення до аудиторії. Іноді бренд намагається звучати по-молодіжному, але стиль виходить неприродним або недоречним для своєї цільової аудиторії. Наприклад, якщо сторінка ресторану публікує слогани на кшталт «мемні ціни, чотко по кайфу», але більшість клієнтів — це не підлітки, а люди віком 30+, які шукають зручне меню, якісний сервіс і зрозумілу подачу, такий ToV може відштовхнути.
В обох випадках текст не виконує свою функцію не через те, що в ньому помилка, а через те, що мова й спосіб подачі не відповідають тезаурусу читача. Людина або не розуміє, про що йдеться, або відчуває, що це не до неї. А отже — не реагує.
Резюмуємо
- Значущість помилки — це її вплив на розуміння змісту. Якщо через помилку текст стає незрозумілим або спотворює сенс — вона значуща.
- Вага помилки — це її наслідки. Вона може відрізнятися для автора, редактора й читача, а іноді — призводити до репутаційних або навіть юридичних проблем.
- Темпоральні помилки спотворюють сприйняття часу. Варто уникати формулювань на кшталт «торік», «вчора», особливо в довгоживучих матеріалах — замінювати їх точними датами.
- Кодувальні помилки виникають через змішування стилістично різних слів. Це знижує довіру до тексту, ускладнює читання й створює враження неакуратності.
- Тезаурусні помилки — це непотрапляння в лексику аудиторії. Якщо читач не розуміє слів або не сприймає тональність, повідомлення втрачає ефективність.
- Тексти мають бути точними, зрозумілими й стилістично узгодженими з цільовою аудиторією. Це критично важливо в офіційній комунікації, інструкціях, договорах чи промоматеріалах.
- Розуміння різних типів помилок допомагає краще організувати редакційний процес і зосередитися на справді важливому — збереженні змісту й довіри до бренду.
