«Мрій та Досягай»: як Міла Міщенко відновила свій бізнес після переселення та створила З.ЛЮКА
З.ЛЮКА — бренд одягу, що створює унікальні сорочки з відбитками люків українських міст. Ідея цього проєкту належить Мілі Міщенко, жінці-підприємиці з Запоріжжя, яка, попри численні труднощі війни та переселення, зберегла здатність бачити красу навколо та ділитися нею з іншими. Міла стала учасницею програми для жінок-підприємиць «Мрій та Досягай», яка підтримує жінок-переселенок із бізнесами або ідеями, що потребують допомоги для відновлення або масштабування.
Спеціально для Медіа Inweb Наталія Рубиш, представниця НГО Impact Force, поспілкувалась з Мілою, дізнавшись, як війна змінила її життя, які бар’єри вона долала, а також як її проєкт отримав підтримку і почав розвиватися.
Слідкуйте за трендами digital — приєднуйтеся до каналу The Inweb Media
— Яким був той переломний момент, коли війна увірвалася у ваше життя? Що змінилось у вас назавжди?
Війну ми зустріли в Києві — район біля Ірпеня. Це той день, коли я стала дуже дорослою і шукала, як вивезти зі столиці 4-річну дитину. Ми багато разів переїжджали і в кожному місці ми облаштовували собі частинку дому. Житомирська область, Львів, Болгарія, табори біженців та Румунія. У 2024 році повернулися з сином до батька у Запоріжжя, зробили ремонт. Я вперше зняла приміщення для своєї майстерні «Дім.Равлика» та вперше почала працювати не сама, маючи багато планів та натхнення.
Але все різко змінилося, бо наш приватний сектор стали систематично обстрілювати КАБами. Я звикла до ракет, шахедів, недоспаних ночей, інстинктивному накриванню сина своїм тілом під час вибухів, але я не могла звикнути до страху в його очах. Тому довелося змінити все: залишити роботу, батька, дім і їхати за гори, лиш би дитина не росла під звук вибухових хвиль. Наразі проживаю із сином у Хусті. Будинок у Запоріжжі після чергового обстрілу відновлюють, майстерня залишилася вдома, але потреба творити завжди лежить у серця в кишені.
— Які бар’єри стояли перед вами як перед жінкою, яка творить під час війни й постійно змінює місце проживання?
Страх бути єдиною рідною людиною поряд у дитини, бо це велика відповідальність та складність повноцінно працювати, адже інколи просто неможливо було залишити сина, а потреба у фінансах напружувала. Складність перевезти з собою майстерню, постійне відчуття: а що як знову доведеться переїжджати. Тому навчилися мати мінімум речей та легко прощатися з тим, що раніше мало цінність. Потрібно мати велику сміливість на новому місці з потенційним ризиком переїзду, щоб починати справу знову, ще й таку, що досить специфічна та рідкісна.
— Що стало тією точкою, коли ви вирішили: досить відкладати, треба діяти?
Я побачила в інстаграмі інформацію, а через декілька днів подруга, яка в багатьох проєктах працює менторкою, порадила подати заявку на участь у програмі «Мрій та Досягай».
У той момент я була захоплена ідеєю зробити квітучий папір, бо вже не один рік перероблювала папір для власної майстерні. Тема заявки встигла змінитися кардинально, бо за час відбору нам довелося виїхати із Запоріжжя, і на новому місці я не мала тієї площі, потужностей та стабільності, як удома. Оскільки моя діяльність була повʼязана зі створенням штампів, а ще в Запоріжжя я розмірковувала про люки, бо це такі самі штампи, лише вуличні та грубі, то на перших заняттях запитала про можливість змінити ідею. Мені погодили. Цією ідеєю стала З.ЛЮКА — це специфічна ідея, адже це, буквально, — відбитки з люка, які ми переносимо на одяг, тож ця ідея має свої ризики — погода. А взимку на вулиці не поробиш, тому довго довелося чекати та просто поглинати знання. Допомогла почати робити перші кроки нормальна суха погода, безумовно настанови менторки Вікторії та підтримка друзів.
— Що стало головним здобутком програми особисто для вас?
Це складно обʼємно охопити зараз однією відповіддю. Не було чогось некорисного, було просто таке, до чого я ще не дійшла на практиці. Особливе дякую за фінансовий модуль — це дає опору, і спікер зрозуміло пояснив. Крута навичка — діяти, а не перфекціонувати.
— Що зараз з вашим проєктом? На якій він стадії?
Коли ти ВПО, в новому місті, в орендованій квартирі та з новою ідеєю, то без фінансової підтримки неможливо стартувати, тому такою цінною стала програма. У нас були перші продажі до релізу колекції. Сорочки у швачки для пришивання нашивок, на 17 травня поставлена презентація офлайн у місті. Є лист передзамовлень. Є команда з чотирьох людей та розширення асортименту — додали шофер та бандани. У нас уже є два перших клієнти та п’ять сорочок на передзамовленні. До нас приєднався контент-менеджер. Шукаємо вид співпраці у zero waste напрямку, зокрема з громадською організацією для підсилення екосвідомого меседжу. Міська рада готова допомагати нам в реалізації толоки для міста.
Впевнено, з великим бажанням діяти, зʼявилася масштабність у голові та розуміння каналів просування продукту. А далі — презентація проєкту З.ЛЮКА, колаборації, реєстрація ФОП та відвідування інших міст для створення відбитків люків України.
— І наостанок: що б ви сказали жінці, яка ще лише мріє про власну справу, але боїться почати?
Не треба думати про це зі страхом, це може бути особливо цікава, яскрава пригода в вашому житті. І повторю фразу з фінальної події програми:
«Якби ти знала, що від твого шаленого успіху тебе відділяє 10 невдач, як швидко б ти на них наважилася?»
А ще я вірю, що наша діяльність не є кінцевою точкою, чимось на все життя. Це завжди процес переходу від одного до іншого, розширення, проявлення. Ідеї приходять, тому що є люди, які чекають, коли ця ідея втілиться — і для цього вона обрала вас.
