Метод мислення Стіва Джобса, дієвість якого підтвердила нейронаука
Звичка Стіва Джобса йти на прогулянку під час роботи часто згадується в біографіях та спогадах колег. Сучасні дослідження в нейронауці та психології пояснюють, як саме ходьба впливає на мислення і креативність.
Зробили переклад публікації Medium, яка розбирає цей механізм.
Метод Стіва Джобса — ходьба
Стів Джобс відомий своєю креативністю та нестандартним мисленням.
Більшість людей пояснюють креативність Стіва Джобса талантом або інтуїцією. Але одна річ постійно повторюється в його житті: ходьба.
Джобс дотримувався правила 10 хвилин: коли він застрягав над проблемою більш ніж на 10 хвилин, він залишав робоче місце і йшов на прогулянку. Його зустрічі часто проходили у форматі прогулянкових зустрічей, а не за столом.
Сучасні дослідження в психології та нейронауці це підтверджують: ходьба не лише корисна для здоров’я — вона підвищує креативність, а прогулянки разом з іншими покращують взаємозв’язок між людьми.
Сучасна нейронаука підтримує стратегію Стіва Джобса: якщо рішення не з’являється, варто піти на прогулянку. Джобс інтуїтивно використовував мозкові мережі оптимальним чином.
Креативна продуктивність залежить від трьох мозкових мереж:
- мережа режиму за замовчуванням: активується у стані розслаблення, мрійливості або блукання думок. Вона допомагає генерувати нові ідеї та створювати нові зв’язки між ідеями;
- виконавча мережа: пов’язана з вищими когнітивними функціями, такими як логічне мислення, планування та прийняття рішень. Вимагає сфокусованого та контрольованого стану;
- мережа виразності: допомагає перемикатися між двома іншими мережами. Також виконує фільтруючу функцію — визначає, що потрапляє у свідомість.
Кожна з цих мереж включає різні ділянки мозку.
Повертаючись до методу Стіва Джобса, він спочатку активував виконавчу мережу, аналізуючи проблему впродовж 10 хвилин. Це допомагало зрозуміти деталі та зібрати інформацію. Так формувалася основа творчого процесу.
Потім він ішов на прогулянку. У цей момент мережа виразності знижувала активність виконавчої мережі і активувала мережу режиму за замовчуванням, послаблюючи фільтрацію та дозволяючи вільний потік ідей. Нейробіологи називають це відстороненим станом — він є ідеальним для спонтанних творчих інсайтів.
Отже, не знаючи нейронауки, Стів Джобс інтуїтивно ходив для досягнення пікової креативності.
Спільна ходьба підсилює взаємозв’язок між людьми
Стів Джобс не завжди гуляв наодинці та часто обирав прогулянкові зустрічі. Довга прогулянка була його улюбленим способом вести серйозну розмову, якось сказав біограф Джобса Волтер Айзексон.
Окрім стимуляції креативності, спільна ходьба покращує взаємозв’язок. В одному дослідженні пари незнайомих людей пішли на прогулянку разом. Вони синхронізували темп ходьби та почали оцінювати одне одного активніше — навіть без розмов. Пари, які просто перебували разом у приміщенні, такого ефекту не показали.
Ключовим фактором була саме спільна ходьба. Джобс добре розумів силу прогулянок — для розмов, творчого обміну та навіть мовчання.
Дослідження показують, що люди, які рухаються синхронно, формують сильніші зв’язки навіть без слів.
Стів Джобс інтуїтивно застосовував ефективну стратегію. Він гуляв, щоб вийти з глухого кута. Він гуляв, щоб розмовляти з людьми. Він гуляв з іншими у тиші.
Прогулянки не пояснюють повністю його геніальність, але вони суттєво сприяли його мисленню. Багато інших мислителів, зокрема Фрідріх Ніцше та Іммануїл Кант, також регулярно гуляли.
