• 1 Квітня 2025

IP-ризики для компанії при використанні ШІ-інструментів: як виявити і мінімізувати

Штучний інтелект змінює бізнес-процеси: компанії впроваджують чатботи, складні системи аналізу даних, машинне навчання генерує тексти, логотипи тощо. Але разом з перевагами приходять і ризики у сфері інтелектуальної власності (IP — intellectual property).

У цій колонці Андрій Желтов, IT-юрист Legal IT Group, розглядає ключові IP-ризики використання ШІ-інструментів та розробки власних ШІ-систем. Також розповідає про те, як захистити інтелектуальну власність, коли продукт частково або повністю згенеровано штучним інтелектом, та ділиться прикладами зі світової практики, коли судові кейси стосувалися ШІ.

Фото: Соціальні мережі замість Google — як покоління Z змінює пошук інформації та що це означає для брендів

Кому належить контент, створений за допомогою ШІ

Коли компанії вирішують залучити ШІ, переважно звертаються до готових моделей чи платформ: ChatGPT, Midjourney, Google AI тощо. Але ці інструменти мають ліцензійні угоди, з якими користувач автоматично погоджується, не завжди аналізуючи, про що там йдеться.

Наприклад, OpenAI у своїх публічних умовах зазначає: «… represent that Output was human-generated when it was not». Тобто, хоча генерація контенту відбувається за командами людини, не можна стверджувати, що вона сама його створила. При цьому, згідно з умовами OpenAI, такий контент переходить у власність користувача.

Обмеження на комерційне використання

Ще під час реєстрації в ШІ-сервісі нам пропонують обрати цілі використання. Безплатні версії доступні зазвичай для особистих цілей, але щойно користувач починає заробляти гроші, використовуючи результат співпраці з ШІ, умови змінюються. Так, в публічних умовах ШІ-сервісу для створення музики Suno зазначено, що у безкоштовній версії можна використовувати згенерований контент лише для некомерційних цілей («non-commercial purposes»). А от користувачам платних версій Suno передає всі майнові права інтелектуальної власності.

Уявімо, що невелика маркетингова агенція використовує безкоштовну версію ШІ для створення текстів рекламних кампаній. Бізнес росте, клієнтів стає більше, але раптом розробник ШІ надсилає лист з претензією щодо порушення агенцією ліцензійних умов ШІ-сервісу. Виявляється, безкоштовна версія не дозволяла комерційного використання. Агенція уникнула б цього, уважно прочитавши угоду і придбавши платну версію.

ШІ-сервіси інколи зобов’язують купувати доступ до деяких своїх платних версій, якщо їх будуть використовувати працівники компаній з великим доходом. Так, сервіс Midjourney у своїх умовах закликає купувати платну підписку Pro або Mega, якщо користувач є працівником компанії з річним доходом понад $1 млн. В іншому випадку людина не вважається власником згенерованого контенту. А отже — його не можна використовувати в рекламі чи в створенні digital-продуктів.

Сервіси зазвичай мають доступ до всіх запитів своїх користувачів (промптів) і відповідей, які вони створюють. Погоджуючись з умовами ШІ-сервісів, люди самостійно надають цей доступ. Так сервіс може перевірити комерційний матеріал, по типу рекламного допису і з’ясувати, чи збігається він із відповідями, які генерував ШІ.

IP-права на створений контент

Потенційний виклик для юристів і ризик для бізнесу — ситуація з правами на об’єкти, що генерує ШІ. Припустімо, штучний інтелект створив логотип компанії, однак чи можна зареєструвати його як торгівельну марку. Адже в ліцензійних умовах вказано, що права на згенерований контент частково або повністю належать розробнику ШІ.

Наприклад, сервіс Looka генерує логотипи і не дозволяє користувачам використовувати їх безплатно. Щоб отримати право на використання, людина платить за остаточну згенеровану версію логотипа. Немає оплати — IP-права на логотип залишаються за сервісом Looka.

Законодавство багатьох країн визнає автором лише людину. Зокрема, Україна, згідно із законом «Про авторське право і суміжні права».

Слід зважати, чи може взагалі ШІ-контент захищатися авторським правом. В нашій країні — ні, такий контент вважається «об’єктом права особливого роду (sui generis)». В США Бюро авторських прав дотримується думки, що твори, які створені машинами, а не людьми, не захищаються авторським правом. У Великобританії навпаки вважають, що створені штучним інтелектом твори можуть бути захищені авторським правом. Європейський AI Act, як вказує Європейська комісія, не пояснює, кому належать права на роботи, створені за допомогою ШІ.

В цілому, питання визнання контенту, згенерованого ШІ, як IP-об’єктів, залежить від:

законів країни, де відбувається створення таких об’єктів;
зусиль людини при роботі з використанням ШІ;
публічних умов використання конкретного ШІ-сервісу.

З огляду на це, права на контент можуть належати:

тому, хто створив ШІ-алгоритм — розробник вважає, що все зроблене його програмою належить йому;
людині, яка використовувала ШІ: дала йому завдання;
взагалі нікому, якщо закон певної юрисдикції не визнає такі роботи IP-об’єктом.

Саме тому варто зважати на ці нюанси до використання будь-якого сервісу ШІ, щоб не виникло проблем з фінальним продуктом.

Використання даних для навчання ШІ

Моделі ШІ вчаться на величезних масивах даних, які часто захищені авторським правом. Уявімо, що компанія займається розробкою ШІ-інструментів, і вони також навчаються на доступній в мережі інформації. Інколи правомірність ШІ-інструменту залежить від того, чи дав автор контенту дозвіл на використання своїх матеріалів.

На цей випадок, законодавство ЄС дозволяє інтелектуальний аналіз даних (text and data mining, TDM) творів з комерційною метою, якщо TDM не було заборонено їх авторами. В публічних умовах на сайтах в частині «users’ prohibited activities» часто забороняють таке використання контенту.

TDM без згоди авторів дозволено, якщо аналіз роблять дослідницькі організації та установи культурної спадщини, щоб провести наукове дослідження.

Наприклад, «Hamburg District Court» у справі Robert Kneschke v. LAION e.V. відмовив у позові фотографа проти некомерційної організації LAION e.V, яка включила його фотографії до власного набору даних. На сайті з фотографіями містився текст: «Ви не можете використовувати автоматизовані програми для доступу до сайту або будь-якого вмісту на ньому». Як зазначив суд, коли інтелектуальний аналіз тексту та даних здійснюється з метою наукових досліджень, як у випадку LAION e.V., правовласники не можуть відмовитися від TDM.

Ще одним прикладом є позов The New York Times проти OpenAI та Microsoft, поданий до Федерального окружного суду Південного округу Нью-Йорка. The New York Times стверджує, що мільйони їхніх статей використали без дозволу для тренування ШІ-моделей, зокрема ChatGPT, що тепер конкурує з The New York Times як джерело інформації. З іншого боку, OpenAI та Microsoft аргументують, що їхнє використання статей захищене американською доктриною справедливого використання, оскільки це сприяє інноваціям і не завдає прямої шкоди ринку оригінальних творів.

Справа перебуває на етапі розгляду і буде корисною для аналізу того, як американські суди трактуватимуть використання захищеного авторським правом контенту для комерційного тренування ШІ.

Особливості передачі IP-прав при роботі з ШІ-інструментами

Коли компанія розробляє власний ШІ та співпрацює для цього з виконавцями, виникає питання: як правильно структурувати передачу IP-прав.

Нерідко ключовим моментом при визначенні того, кому належать права на об’єкти, згенеровані ШІ, є рівень участі людини. Так, якщо людина-автор зберігає достатню творчу свободу над твором і не відіграє суто пасивну роль при використанні ШІ, створений контент може претендувати на захист авторським правом. Якщо ж участь людини полягає лише в «натисканні кнопки», такі роботи не можуть захищатися авторським правом і вважатимуться неоригінальними об’єктами.

В Україні роботи, згенеровані ШІ, вважаються об’єктами права особливого роду (sui generis). При цьому права на них можна передавати іншим особам, подібно до того, як передаються IP-права на твори, захищені авторським правом. 

Перехід IP-прав — що має бути в договорі

При підготовці договорів про перехід IP-прав фахівці дбають про конкретність та зрозумілість всіх пунктів. Зокрема, перед створенням будь-яких об’єктів, розробляють відповідну IP-документацію:

договори з виконавцями, працівниками, в яких належно сформульовані розділи щодо передання IP-прав;
внутрішні політики використання ШІ в компанії тощо.

Щоб уникнути проблем з переходом прав, варто завжди погоджувати з командою в комунікації перелік всіх ШІ-сервісів, які будуть використовуватися, дослідити положення про права на згенерований контент в умовах сервісів.

Уявімо, що фрилансер напише код на замовлення і не повідомить, що використав для цього ШІ, згодом виявиться, що права на частину коду належать платформі ШІ. Щоб перевірити, чи використовував розробник ШІ для написання коду, використовують інструменти Copyleaks, YesChat або HIX AI.

Зазначимо, ці програми не завжди точні — іноді помилково ідентифікують код як згенерований або навпаки пропускають продукт ШІ. Тому варто одразу юридично подбати про прозорість процесу: знати всі використані платформи, вивчити їх умови.

Захист власних розроблених систем штучного інтелекту

Коли компанія сама створює ШІ-інструменти, варто розглянути варіант патентування. Втім, патентування ускладнюється високими вимогами до новизни винаходу.

Уявімо, що компанія розробила алгоритм для прогнозування цін на нерухомість на основі машинного навчання. Якщо алгоритм використовує популярну модель, яка вже описана в наукових статтях і доступна у публічних репозиторіях GitHub, патентне відомство відхилить заявку. Причина — алгоритм не є новим. Навіть якщо є невелике вдосконалення, наприклад, особливий спосіб підбору параметрів. Доведеться довести, що це неочевидне рішення для фахівця в галузі, а не просто логічний розвиток наявних підходів. 

Нерідко компанії, що розробляють ШІ, вважають за краще захищати свої технології як комерційну таємницю (trade secrets), а не патентувати їх. Комерційна таємниця дозволяє не розкривати публічно ключові деталі розробки, щоб вони не потрапили до конкурентів.

На відміну від патентування, яке вимагає детального опису винаходу в обмін на тимчасовий юридичний захист (зазвичай 20 років), комерційна таємниця не має строку дії. Вона діє, поки таємниця залишається нерозкритою. Це особливо вигідно у сфері ШІ, де патент може застаріти ще до закінчення терміну захисту, а конкуренти, отримавши доступ до деталей через патентну документацію, швидко адаптують чи вдосконалять ідею. Отже, комерційна таємниця — гарна альтернатива, коли потрібно зберегти унікальність технології без ризику її передчасного розкриття.

Підсумовуючи скажемо, що вибір стратегії захисту ШІ-систем залежить від конкретних обставин:

патентування доцільне для унікальних розробок із доведеною новизною;
комерційна таємниця краще підходить для захисту деталей, розкриття яких послабить позиції компанії в умовах швидкого розвитку галузі та високої конкуренції.

Варто ретельно аналізувати ризики і переваги та шукати оптимальний варіант.

Як мінімізувати ризики при впровадженні ШІ-систем

Щоб знизити IP-ризики компанії при впровадженні ШІ-інструментів, діяти варто системно. Ось ключові кроки:

Уважно вивчити ліцензійні умови ШІ-сервісів: перевірити, чи дозволено комерційне використання, кому належать права на згенерований контент і чи є обмеження на його подальше застосування. Якщо ШІ-сервіси встановлюють особливі умови для комерційного використання ШІ-продуктів, необхідно їх дотримуватися.

При розробці власних ШІ-систем переконатися, що дані для їхнього навчання отримані законно. Дотримуватись умов сайтів-джерел і, за наявності вимог законодавства, отримати згоду правовласників, особливо в комерційних проєктах.

Структурувати передачу IP-прав чітко й прозоро: у договорах з виконавцями прописувати, що права на всі об’єкти, включно з тими, що створені за допомогою ШІ, повністю переходять до компанії. Погоджувати в комунікації перелік дозволених для використання ШІ-інструментів.

Якщо компанія розробляє власні ШІ-системи, слід оцінити, що краще для розробки — патентування чи комерційна таємниця. Якщо система унікальна, можна подати патентну заявку. Коли є ризик, що винахід використають конкуренти, варто захистити цей продукт як комерційну таємницю.

Залучати юристів із досвідом у сфері IP та ШІ для розробки власної стратегії IP-захисту.

Наразі немає багато кейсів про неправомірне використання контенту, згенерованого ШІ. Оскільки технологія нова, а бізнеси в цій галузі часто зберігають конфіденційність.

Питання IP-прав на ШІ-контент перебуває на ранній стадії, і судова практика тут ще на старті розвитку. Однак юридичні ризики, як от авторство на ШІ-контент, претензії третіх сторін, які описані в статті, уже очевидні.

У майбутньому з’явиться ще більше реальних кейсів, які дійдуть до судів, оскільки компанії дедалі частіше стикатимуться з цими проблемами. В цій статті описана база і прогноз для майбутнього розвитку теми, що залежатиме від прецедентів.

Якщо ви хочете поділитися своїм досвідом з читачами Медіа Inweb — читайте, як надіслати статтю.