«У нашому житті зараз потрібно більше краси, більше культури, більше історії» — інтервʼю з Ігорем Добруцьким, засновником Добропарку
Після 2022 року відвідувачів у Добропарку стало вдвічі менше, а витрати зросли вдвічі. Парк працює без державних дотацій, тож команда побудувала власну екосистему вирощування рослин. За три роки тут виростили понад 24 тисячі кущів бузку і формують колекцію з 500 сортів.
В інтерв’ю Ігор розповів про те, як війна змінила підхід до ведення бізнесу без державних дотацій, чому випадок у день запровадження ковідних обмежень зробив парк відомим на всю Україну за добу, як формується бузкова колекція та чому майбутнє за подієвими парками, що виховують культуру відпочинку.
— Ігоре, скажіть, будь ласка, що змінилося для ваших відвідувачів з 2022 року, і чи змінився ваш підхід?
— Почну з того, що ближче. Особисто для мене — це боротьба з собою, це більше не бізнес, а виживання. Але це виживання дає тонкий тюнінг, куди тобі треба рухатись. Тому що відвідувачів стало вдвічі менше, а витрати збільшились удвічі. І тут потрібна просто магія, а не бізнес. І ти кожен раз думаєш, що ще можна зробити для того, щоб бізнес був успішний, щоб операційного прибутку вистачало на витрати і хоча би трошечки на розвиток.
— Як ви визначили свою аудиторію відвідувачів? На кого ви цілитеся?
— У першу чергу це сім’я, а в другу чергу — поціновувачі квітів, ті, хто любить природу. Тому що саме тут ми займаємося створенням ботанічних колекцій.
Як ці колекції створюються? Це постійні поїздки по Європі, по світу. Найкращі екземпляри, які в минулих роках отримали золоті медалі або були відзначені журі, ми беремо і розмножуємо. Тобто ми стаємо як фабрика рослин: беремо найкраще і розмножуємо. І саме тому я сказав «для поціновувачів квітів» — тому що тоді краса стає доступною для всіх, не за квиток, а через те, що вони прийшли, побачили ці рослини і можуть у нас купити за хорошою ціною. І мати вже те, що є надбанням Європи, майже в той самий час, що і Європа.
Для молодих сімей ми однозначно розширюємо не тільки квіти, а ще щось, що цікаве і для дітей, і для чоловіка. Щоб якщо дружина пішла до квітів, то чоловік пішов до озера, ловити рибу. Або щось для себе інше знайшов, а дитина пішла на атракціон. Ми робимо все так, щоб коли ти заходиш у парк, ти знайшов собі справжній відпочинок. Тоді стає більше сервісу, а коли більше сервісу — люди більше затримуються в парку, а це означає, що економіка в цей момент росте.
— Тобто ваша унікальна пропозиція — створювати простір для сімей і поціновувачів квітів, щоб обирали саме Добропарк? І як влаштоване вирощування рослин у Добропарку?
— Сьогодні для того, щоб бізнес Добропарку був успішним, ми зробили замкнену екосистему. Ми маємо лабораторію in vitro [Лабораторія, де дослідження проводять поза живим організмом, у штучних умовах — прим.ред], розсадник, теплиці і дослідні ділянки на території, де висаджуємо найкращі екземпляри.
Лабораторія in vitro — це розмноження рослин у стерильних умовах, де ми з однієї тканини можемо зробити 5–10 тисяч рослин. Далі ми їх адаптуємо, висаджуємо і частково залишаємо для себе, а частково — на продаж. Бо якби ми купували десь на ринку — в Європі чи в Україні — то зрозуміло, що таких коштів на рослини ми би не знайшли. А так у нас власне виробництво, власні дослідження, власна ділянка.
Наприклад, щоб отримати нормальний сорт селекцією — ми цим ще поки не займаємося, хоча особисто я вже неодноразово пробував, — треба 10–15 років.
Якщо подивитися історію звичайного бузку: початок — це 1560 рік, прийшов до нас через Австрію, прийшов з Балкан диким. А на сьогоднішній день є 2500 сортів. І на кожен сорт селекціонерам потрібно було 10–15 років. Приблизно 25 мільйонів саджанців було висаджено, і тільки 1% від цього — це ті 2500 сортів. Було б більше, але в часи Другої світової війни дуже багато сортів французької селекції пропало. Але ми завдячуємо саме Франції — звідти почався бузок.
Якщо говорити про сучасний стан, то найкращі ботсади бузку — європейські, а вершина — це Рочестер, штат Нью-Джерсі: там нараховують близько 570 найтоповіших сортів бузку і приблизно півтори тисячі загалом. У Канаді — також десь півтори-дві тисячі. Всесвітньо відомий Ботанічний сад імені Гришка — близько півтори тисячі кущів і приблизно 130 сортів.
До речі, наш Василь Федорович Горобець — потужний селекціонер, і сьогодні колекція українських селекціонерів також дуже велика. Саме зараз будемо висаджувати його бузок — «Леся Українка». Це теж диво, тому що він входить у всесвітню подорож для поціновувачів бузку.
До чого я веду: ми також плануємо і вже висадили близько двох тисяч бузків. Наша ціль — близько 500 сортів. За останні три роки ми виростили понад 24 тисячі бузків. І саме в цей момент, коли ми з вами розмовляємо, можна сказати, що вже є «бузкове село» — це Радовель на Житомирщині. Вони закупили у нас понад 8 тисяч кущів бузку. На День матері, 10 травня, вся громада буде висаджувати їх у себе в селі. Можете собі уявити! Я не знаю жодної країни, де було б більше дерев і кущів бузку в одному місці. Тобто це вже туристичний маршрут.
Я більше ніж упевнений, що любов до бузку рухатиметься і далі, тому що за всіма легендами він — оберіг дому, це надія, весна, любов. Саме те, що описано в легендах, у картинах живописців, поетами. І люди завжди шукають ці п’ять зірочок не махрового бузку, щоб мати щастя. Тобто це та культура, яка саме притаманна Україні. Я тепер розумію, чому біля кожної фіртки або на подвір’ї завжди ріс бузок — бо за традицією це оберіг будинку.
— Як ви прийшли до концепції Добропарку? Аналізували інші парки чи шукали свій шлях?
— Скільки я себе пам’ятаю, я завжди любив рослини і хотів їх вирощувати. Ідея парку з’явилася після того, як я довгий час — 12 років — робив головну ялинку країни, а також івенти, такі як «Фестиваль писанок», «Парад вишиванок». Вони надихнули мене на те, що якщо робити диво і якісно — воно стає івент-парком.
Ми розклали парк по сезонах, і на кожен сезон людям цікаво прийти. Якщо ви приходите на тюльпани — ви побачите всі сорти, красу, всі тюльпани. Це дуже круто. Переходите на лаванду — ви побачите все, що може бути. Таким чином ми щоразу кажемо: приходьте, бо квіти квітують недовго, але пам’ять залишається з вами назавжди. І тому люди приходять у короткий період до нас.
Колись у нас не було можливості запаркуватися — поки ми не зробили велику парковку. І завжди були черги, але ми подолали їх тим, що почали продавати квитки онлайн, збільшили парковку, зробили нову структуру й організацію парку. Тому сьогодні справляємося навіть із великими потоками — якщо в день буває 10 тисяч, ми справляємося.
— Які канали просування ви використовуєте? Таргетована реклама чи переважно сарафанне радіо?
— Здебільшого це соціальні мережі. Інколи таргетуємо, але настільки великий інтерес до квітів і до краси, що люди самі допомагають — роблять репости і розказують, що тут затишно, хороша аура, багато любові, багато природи. І приходять. Я їм дуже дякую, тому що це навзамін: вони приходять, а ми розвиваємося. Ми працюємо без дотацій держави чи муніципальної влади. Утримувати парк сьогодні можна лише за рахунок того, що навколо дендропарку ми ще розвиваємо різний бізнес, і він може утримувати цілу структуру.
Якщо взяти, наприклад, київські парки — щоб розуміти масштаб — приблизно в рік вони отримують від 300 до 500 мільйонів гривень дотацій з держави. І все одно продають ще квитки. То ви розумієте, яка складність і як важко зробити бізнес на тому, що залежить то від снігу, то від дощу, то від погоди, то від кабанів, які зайшли з лісу, то від зайців, які хочуть їсти тюльпани.
Куди не глянь — ми залежні. Але нам не тяжко, і енергія нас не покидає. Це стосується не тільки мене, а й команди, яка працює на цю ідею, бо це хороша місія. Ти бачиш, що твою працю оцінюють люди і приходять. Значить, наш продукт потрібен.
— UGC-контент, коли відвідувачі відмічають парк — це теж працює?
— На цей момент так. У людей уже в кожному смартфоні по кілька камер, і з кожним разом їх більше — а це означає, що дива і краси треба давати більше.
Є дуже проста приказка: «Якщо ти хочеш зловити метелика і бігаєш за ним, бігаєш — і ніяк не можеш зловити — це марна праця. Насади стільки рослин, щоб метелики всі до тебе злетілися».
Так і робимо. Тому хочемо зробити так, щоб у нас було надзвичайно красиво. І тоді метелики прилетять, і люди прийдуть до нас.
— Що у маркетингу Добропарку реально спрацювало і принесло перших відвідувачів?
— Як не дивно — нам допоміг COVID. Ми відкрилися в день ковіду. До нас приїхало багато людей. І поліцейських приїхало теж багато. І всім заборонили сюди заходити.
За один день ми прокинулися відомими на всю Україну. Проти нас склали 2–3 кримінальних справи, які потім тяжко закривали. І тепер ми вже асоціюємося у людей із тюльпанами. І якщо дивитися на цей момент — не було б щастя, та нещастя допомогло.
Тоді ми зрозуміли, що просування саме через якісь незвичні способи працює краще, ніж виважений правильний маркетинг — з усім таргетуванням і так далі, як зараз роблять. Тому більше інформацію несли люди, ніж ми самі. Я думаю, випадок нам дуже допоміг.
— Можете навести цифри перших сезонів?
— У той день у нас був пік — 17 тисяч людей прийшло за відвідуванням. А на наступний рік на тюльпани до нас уже прийшло близько 93 тисяч людей за два тижні. Це був потужний інфопривід — і це не було спонтанне рішення. Випадок дуже добре допоміг.
Дивіться, як тоді все добре пішло. Ми зробили фестиваль тюльпанів — за нами повторили. Ми зробили фестиваль лаванди — за нами повторили. Ми зробили сезон гортензій — за нами повторили. Зараз залишилося повторити бузок і міскантуси. І тоді в різних регіонах України буде щось схоже на Добропарк.
Поки вони роблять поля, бо парк — це важко. Це 12 місяців утримувати штат, платити зарплату. А так простіше зробити одну подію і закритися, бо цілий рік важко окуповувати цей проєкт. Тому є відмінність від того, що робимо ми. Але я із задоволенням кажу: давайте не обов’язково франшизу — давайте я вам допоможу, хай буде філіал Добропарку, об’єднаємось. Або, навпаки, зараз шукаю партнерів в інших містах, де ми також зробимо Добропарк. Наприклад, Добропарк Івано-Франківськ, Добропарк Вінниця.
Осередки краси і сучасні парки — не ті класичні, які робилися століттями, бо там зрозуміло, що ботанічна цінність. А нам треба давати життя кожен день — сім’ям, мешканцям, відвідувачам, які проживають саме в Україні. Нам потрібно бути з ними разом, у комунікації. Тому перспектива за цим напрямком є.
— Означає, що ви попереду ринку, руху і бажань покращення?
— Так і є — хай не надіються, тому що, знаєте, за одного битого двох небитих дають, і це точно. Той досвід, який ми отримали, здобути дуже важко. І наші партнери, і наші конкуренти будуть проживати свої помилки, добиватися якості так само — через ті самі труднощі, що й ми. Тому і вони будуть кращі, і ми будемо кращі. Але цей момент настане, коли відвідувачів стане більше. Бо в нас відвідувачів удвічі менше, а то й більше, ніж до війни. Тому зараз виживати таким паркам або полям, тим же лавандовим чи тюльпановим, дуже складно.
Нас люди підтримують — я дуже вдячний. І якщо і в інших містах до тих парків чи скверів будуть приходити люди, купувати квитки — це означає, що розвиватимуться ботанічні колекції України, рослинність і бізнес.
Прийшла нова ера нових парків, нового бізнесу. Це подієві парки, але на тлі культури, краси, на тому, щоб виховувати відпочинок — а не просто взяли мангал, шашлик і 100 грамів. Це теж потрібно, але хай цього буде менше. У нашому житті зараз потрібно більше краси, більше культури, більше вихованості, більше історії.
