Франчайзинг: як створити мережу, що працює без постійної участі засновника

Франчайзинг: як створити мережу, що працює без постійної участі засновника

Масштабування бізнесу — керований процес, який базується на системності, підготовці та чітких стандартах. Його практична цінність полягає в тому, що правильно побудована система допомагає зменшити операційне навантаження, уникнути хаосу та перетворити зростання на передбачуваний і контрольований етап розвитку компанії.

Катерина Бенівська, co-founder MOST Franchising, пояснила, що потрібно для того, щоб масштабування перестало сприйматися як загроза й стало логічним, послідовним і безпечним кроком для бізнесу будь-якого масштабу.

Telegram
Збираємо в Telegram найактуальніші новини й статті про маркетинг, ШІ та бізнес
Хочу бути в темі

Чому масштабування бізнесу здається загрозою, а не можливістю

Майже кожен підприємець хоча б раз стикався з відчуттям, що новий проєкт чи локація можуть не розширити можливості, а додати ризиків. Зростання асоціюється з розвитком, проте нерідко супроводжується тривогою про можливі втрати, помилки та ризики. У бізнес-середовищі багато прикладів, коли друга чи третя точка починала поглинати власника операційними задачами, залишаючи набагато менше простору для розвитку.

Цей страх посилюється гіперконтролем. Засновник роками вибудовує справу власними силами та переконаний, що якість залежить лише від особистої участі. Делегування сприймає як загрозу рівню сервісу. Такий сценарій робить власника заручником щоденної операційки: кожне нове завдання додає навантаження, а масштабування перетворюється з можливості на потенційне подвоєння хаосу.

Особливо гостро це відчувається в малому бізнесі. Наприклад, у сімейній кав’ярні власники можуть водночас варити каву, закуповувати продукти, розв’язувати питання з постачальниками й вести соціальні мережі. Відкриття другої точки здається закономірним кроком, але на практиці дублює регулярні витрати часу й сил. Якщо бариста в першій кав’ярні захворів, власник виходить на зміну. Якщо затримали доставку зерна — він розв’язує це питання особисто. У другій точці ситуації повторюються паралельно. Це формує не відчуття росту, а подвійну втому й постійний тиск, що бізнес може не витримати.

Формула «більше роботи = більше працювати» у таких умовах звучить логічно. Без системи масштабування нагадує спробу будувати другий поверх на нестійкому фундаменті: конструкція може втриматися, але її міцність залежатиме від випадку.

Масштабування не є автоматично позитивним або негативним рішенням. Воно стає ризиковим тоді, коли бізнес розширюється імпульсивно, на емоціях або через бажання наздогнати інших. Це стосується компаній будь-якого розміру.

У своїх інтерв’ю В’ячеслав Климов, співвласник «Нової пошти», пояснював, що керування бізнесом не має ґрунтуватися на інстинктивних рішеннях. Наслідки рішень, які компанія прийняла без системної підготовки, стали помітними під час виходу компанії в Грузію. Відділення Нової пошти там закрили, тому що рішення про запуск було емоційним, а сама компанія — неготовою до розширення. 

Натомість підготовка фундаменту, аналіз процесів і чіткі стандарти роблять масштабування природним кроком. Приклад роботи «Нової пошти» в Польщі, Молдові та інших країнах показує, як системність перетворює розширення на послідовний розвиток. У кризові періоди це може стати навіть перевагою: бізнес, який не розвивається, приречений на стагнацію й повільний занепад.

Як система замінює хаос

Готовність до масштабування з’являється там, де бізнес спирається не на інтуїцію власника, а на системність. Коли фундамент нестійкий, розширення здається загрозою. Якщо ж процеси зрозумілі, передбачувані й контрольовані, зростання стає логічним продовженням роботи. Саме тому перший крок — побачити наявну структуру бізнесу такою, якою вона є, і визначити елементи, які потребують оптимізації.

Далі формується основа, без якої масштабування неможливе: описані процеси, стандарти та автоматизовані рутинні дії. Ці три компоненти вибудовують систему, що дає змогу повторювати якість у нових точках і зменшує залежність від особистої участі засновника.

Декомпозиція процесів дає змогу розібрати бізнес на конкретні кроки. Вона допомагає проаналізувати весь ланцюжок: де виникають затримки, як проходить передача задач, чи є критична залежність від конкретних людей. Наприклад, якщо рецепт або порядок приготування страв існує лише в голові шефа, новий заклад неминуче отримає хаос замість передбачуваності. Декомпозиція допомагає виявити такі вузькі місця ще до моменту розширення.

Стандартизація перетворює бізнес на модель, яку можна тиражувати. Зрозумілі, оновлювані стандарти дають можливість відтворювати однакову якість у різних локаціях. Це можуть бути регламенти онбордингу, чеклісти обслуговування, правила роботи з поставками чи внутрішня комунікація. Що простіше ці стандарти застосувати на практиці, то швидше нова точка досягає потрібного рівня сервісу.

Автоматизація виводить бізнес із «ручного режиму». CRM, LMS, таск-менеджери та системи аналітики знімають частину рутинного навантаження й роблять процеси прозорими. На певному етапі розвитку автоматизація стає не бонусом, а необхідністю. Деякі мережі навіть створюють власні платформи. 

Приклади

«Файні льоди» користуються інструментом, що дає змогу контролювати роботу кожної точки, фіксувати комунікацію, відстежувати поведінку персоналу та якість обслуговування. 

Lviv Croissant впровадили мобільний застосунок, який збирає оцінки сервісу одразу після покупки, що допомагає швидко реагувати на відхилення та підтримувати стандарти на всіх локаціях.

Автоматизація в таких випадках стає не просто технологічним інструментом, а й механізмом контролю та підтримки стандартів, який допомагає масштабуватися без втрати якості та енергії засновника.

У системному бізнесі змінюється і підхід до делегування. Передавати відповідальність можна лише тоді, коли процеси чітко описані. Засновник перестає контролювати кожен крок і зосереджується на стратегічних завданнях, а не на щоденних операційних питаннях.

Коли базова структура вибудувана, бізнес отримує кілька сценаріїв масштабування. Можна відкривати нові точки самостійно, зберігаючи повний контроль, але й беручи на себе всі ризики. Можна розвивати партнерства або спільні підприємства, розподіляючи відповідальність між кількома сторонами. А можна обрати франчайзинг — модель, що базується на стандартах і дає змогу передати операційне управління партнерам, зберігаючи контроль через систему, а не через фізичну присутність. Саме тому франчайзинг часто стає найбільш ресурсозаощаджувальним форматом масштабування. Цим шляхом у різний час скористалися або продовжують користуватися сотні мереж, зокрема «Сімейна пекарня», «О Маркет», Domino’s, «Галя Балувана», «Сінево», KFC, «П’яна Вишня» та багато інших.

Чому франчайзинг — це не копіювання поточного бізнесу

Франчайзинг часто сприймають як передачу особистого досвіду засновника. Насправді його створення означає формування окремої структури зі своїми процесами, командою та інструментами керування. Роль власника в такій моделі зміщується: від операційної участі — до побудови системи, яка може працювати незалежно від нього.

Бізнес, що масштабується через франчайзинг, формує стандарти, інструкції та інструменти контролю і передає їх партнерам. Партнери стають співвласниками точок, щодня працюють із клієнтами, але діють у межах системи, яку вибудував франчайзер. Завдяки цьому компанія зростає не через постійну присутність засновника, а через поєднання двох складників — довіри партнерів і контроль через чітко прописані процеси.

Мотиви масштабування можуть відрізнятися: підвищення впізнаваності бренду, швидке розширення мережі, зменшення ризиків або збільшення каналів збуту. У кожному випадку визначальною залишається системність.

Показовим є досвід «Сінево». Компанія розвивалася завдяки власним інвестиціям, але з часом зрозуміла, що самостійне відкриття нових лабораторій надто ресурсозатратне. Перехід на франчайзингову модель дав змогу залучити місцевих підприємців, які інвестували у відкриття точок із забору матеріалів. Водночас компанія зберегла контроль над ключовими процесами: проведенням аналізів, технологіями та якістю.

«П’яна Вишня» використала франчайзинг як інструмент виходу на міжнародні ринки. Система стандартів дала змогу відтворити атмосферу бренду у Польщі, Чехії та інших країнах. 

«Чорноморка» демонструє, що навіть ресторанний сегмент — один із найбільш залежних від людського фактора — може масштабуватися без втрати якості за умови чітких процесів і системного контролю.

Найдинамічніше зростання зазвичай спостерігається у малих форматах. Кав’ярня La Kolache відкрила першу власну точку у 2022 році, через рік почала формувати франшизу й уже налічує мережу з восьми локацій, включно з однією в Іспанії. «О Маркет» запустив франшизу у 2022 році, і за рік мережа збільшилася більш ніж на 20 магазинів.

Однак швидкі результати не є гарантією для кожного. Франчайзинг не працює як автоматичний інструмент зростання. Якщо бізнес не вкладається в маркетинг, продажі та підтримку партнерів, ефекту не буде. А коли компанія розвиває напрям системно, інвестує в залучення франчайзі та забезпечує якісний супровід — результат з’являється стабільно.

Франчайзинг не знімає роботу з власника, а змінює її характер. Замість розв’язання операційних питань засновник фокусується на створенні системи, у якій можуть зростати інші. Саме це і є справжнім масштабуванням.

Коли ріст перестає бути загрозою

Страх перед розширенням часто виникає у підприємців, які тривалий час покладалися на особистий контроль і власну участь у всіх процесах. У такій моделі будь-яке збільшення обсягів роботи сприймається як загроза перевантаження. Ріст починає здаватися ризикованим тоді, коли бізнес залежить від засновника більше ніж від системи.

Масштабування — це не про ще одну точку чи збільшення команди. Це про створення механізму, який здатен працювати стабільно незалежно від фізичної присутності власника.

Перехід від ручного управління до стандартизованих процесів, автоматизації та продуманого делегування відкриває простір для стратегічної роботи. Засновник перестає виконувати роль пожежника, який реагує на проблеми, а переходить у позицію архітектора системи, що запобігає їхній появі.

У франчайзинговій моделі змінюється характер навантаження: щоденна операційка відходить партнерам, а у засновника з’являється більше інтелектуальної та системної роботи. У такій моделі ріст перестає лякати, тому що стає очікуваним наслідком роботи, а не випробуванням.

Резюмуємо

  1. Страх масштабування виникає не через сам ріст, а через відсутність системи. Бізнеси, що тримаються на засновнику й ручному управлінні, сприймають нову точку або новий напрям як загрозу перевантаження.
  2. Декомпозиція, стандарти та автоматизація — основа масштабованої моделі. Лише описані процеси, зрозумілі регламенти та заміна рутини технологіями дають змогу повторювати якість у нових локаціях і зменшують залежність від однієї людини.
  3. Масштабування без підготовки збільшує ризики, а не можливості. Емоційні рішення ведуть до втрати ресурсів. Системність і аналіз забезпечують стабільний розвиток у нових країнах і форматах.
  4. Франчайзинг — це окрема система, а не копія чинного бізнесу. Успішна франшиза потребує власних процесів, інструментів контролю, юридичної та фінансової моделі, а не просто передачі особистого досвіду засновника.
  5. Роль власника змінюється: від операційки — до архітектури системи. У масштабованому бізнесі засновник перестає бути «пожежником» і переходить до стратегічної роботи, а операційні функції виконують стандарти й партнери.
  6. Швидке зростання можливе лише за наявності стійкої моделі. Кейси «П’яної Вишні», La Kolache чи «О Маркет» показують: темп росту прямо залежить від системності, а не від розміру бізнесу.
  7. Франчайзинг працює лише тоді, коли бізнес інвестує в маркетинг, продажі та підтримку партнерів. Модель не є «автоматичною кнопкою». Результат з’являється, коли компанія системно розвиває напрям і супроводжує франчайзі на всіх етапах.
Якщо хочете поділитися досвідом із читачами Медіа Inweb — читайте, як надіслати статтю.
Яна Поліщук
Яна Поліщук
• Content Writer
Inweb
Редакторка за фахом і райтерка за покликанням. Уже понад 13 років пишу тексти, які допомагають читачам знайти відповіді на свої запитання. Люблю слова і їхню силу, але «порожні» і «без цілі» — безжально видаляю. Уважна до деталей, бо вірю, що саме вони роблять тексти живими й переконливими.
Більше цікавого