Український ринок EdTech — аналіз викликів, тенденцій і перспектив
В 2020 році українському EdTech пророчили світле майбутнє та очікували, що Україна стане однією з провідних держав зі світової онлайн-освіти. Мінцифри тоді презентувало Глобальну інноваційну візію України й планувало до 2030 року зробити ідеальні передумови для стрімкого розвитку EdTech. Через повномасштабну війну плани довелося коригувати, але навіть у таких умовах український EdTech продовжує працювати й розвиватися.
Інна Лукайчук, СЕО онлайн-школи англійської мови Englishdom, проаналізувала стан ринку освітніх технологій в Україні у 2025-му й розповіла про основні виклики та перспективи на найближче майбутнє.
Світовий та український EdTech: цифри й тенденції
В 2025 році світовий ринок EdTech сягнув капіталізації в $277,2 мільярдів. Прогнозовані річні темпи розвитку галузі — 13,9%. Це багато, адже середні світові темпи зростання економічних секторів мають динаміку лише 3–4%. Дослідники переконані, що за 10 років галузь виросте більш ніж втричі — до $907 мільярдів.
Світовий EdTech переживає великий підйом, що триває ще з 2020 року, коли під час епідемії COVID-19 майже 1,5 мільярди студентів повністю або частково перейшли на дистанційну освіту. Інвестиції в EdTech-стартапи стрімко зросли — тільки за 2020 й 2021 роки світові інвестори вклали вдвічі більше коштів, ніж за всі попередні роки.
Такі самі тенденції були й на українському ринку. Якщо в 2020 році вітчизняні EdTech-компанії отримали близько $20 мільйонів інвестицій, то в 2021 — уже $247 мільйонів. Але в 2022 через повномасштабне вторгнення ця цифра зменшилася вп’ятеро — до $50 мільйонів. Більшу частину цієї суми інвестували протягом січня й лютого 2022-го. Якщо не вдаватися в деталі, українська EdTech-галузь була на межі катастрофи.
Краху вдалося уникнути. Завдяки гнучкості EdTech-компаній і стійкості українців уже влітку 2022 року галузь EdTech вийшла на плато, а потім знов почала зростати. І в цьому, як не дивно, допоміг досвід COVID-19. Компанії вже мали діючі стратегії роботи у форс-мажорному режимі, тому більшість EdTech-проєктів вижила та продовжила роботу.
Дві головні особливості українського EdTech
Навіть попри війну, український EdTech отримав більше венчурних інвестицій, ніж будь-яка інша галузь економіки в країні. Уже в 2023 році понад 41% венчурних вкладень мали саме EdTech-компанії.
Зараз інвестиційний клімат в Україні — на рівні розвинутих держав: середній ROI EdTech-проєктів складає 12–28% річних, а більшість із них окуповуються вже через 12–24 місяців. Невисокий поріг входу приваблює приватних інвесторів, а перспективи ринку, що активно розвивається, стають відкритими для всесвітньо відомих інвестиційних фондів. Головних причин — дві.
Українці направду вчаться, а не просто реєструються на курси
Дослідження Village показує, що 64,2% українців, які хоча б раз реєструвалися на онлайн-курси, успішно завершили щонайменше одну навчальну програму.
Онлайн-навчання поступово стає стандартом. Лише на платформі «Дія.Цифрова освіта» зараз вчиться понад 1,3 мільйона дорослих українців. А якщо додати статистику бізнесових EdTech-проєктів, то це число може досягти п’яти мільйонів.
Схожа ситуація і з дітьми. Через пандемію COVID-19 та повномасштабне вторгнення школярі часто відвідували уроки дистанційно. Лише в 2024 році близько 400–450 тисяч дітей навчаються повністю дистанційно, а ще близько 350 тисяч — перебувають за кордоном, але продовжують здобувати українську освіту. Сьогодні онлайн-освіта — питання виживання, а не комфорту.
Український EdTech ринок почав активно розвиватися лише нещодавно, але перспективи в нього — великі. У 2023 році капіталізація українського EdTech склала лише 0,2% від світового, але водночас він залучив понад 5% глобальних інвестицій, що робить його п’ятим за довгостроковою перспективністю після США, Франції, Німеччини та Австрії. І якщо поєднати ці цифри з реальною зацікавленістю українців до освіти, то отримаємо максимально перспективний ринок, який буде максимально активно рости ще щонайменше 7–10 років.
Навіть у складних умовах держава підтримує EdTech-проєкти
8 лютого 2022 року Мінцифри запустило проєкт «Дія.Сіті» — унікальний правовий і податковий простір для IT-компаній. За прикладами спеціальних економічних зон Естонії, Сінгапура чи штату Делавер в Україні запустили спеціальну систему оподаткування, що дає змогу IT-компаніям швидше розвиватися й легше залучати інвестиції.
Замість стандартних 22% податку резиденти «Дія.Сіті» мають сплачувати лише 9% або 18% залежно від обраної системи оподаткування. Водночас компанії отримали пільгові умови на сплату податків за працівників і гіг-контракторів, щоб зменшити махінації IT-бізнесу з роботою через ФОПи. І це спрацювало. Зараз система зростає великими темпами. Якщо в листопаді 2024 в «Дія.Сіті» року було близько 1400 резидентів, то в жовтні 2025 їх уже — 2900.
Спеціальна система оподаткування знижує навантаження на IT-бізнеси, які й так через війну та дуже нестабільну економічну ситуацію перебувають у складному становищі. У цих умовах іноземним інвесторам вигідно розглядати українські проєкти, адже темпи їхнього зростання за ефективного менеджменту перевищують показники розвинутих ринків.
Водночас галузь онлайн-освіти розвивається в такому самому високому темпі, як і продуктові IT-бізнеси. У 2024 році 31% з усіх IT-стартапів, які заснували в Україні, працювали саме в EdTech-галузі.
Для того щоб ефективно працювати під час війни, довелося докорінно змінювати систему маркетингу та монетизації, впровадити детальну систему ризик-менеджменту, впроваджувати ШІ-інструменти та відкривати нові напрями. Це не просто, але цілком можливо.
Тенденції, перспективи та майбутнє українського EdTech
Зараз складно робити прогнози на майбутнє, адже навіть стратегічний горизонт планування в IT знизився до 1–2 років замість 5–7. Проте є деякі тенденції розвитку EdTech-технологій, що з високою вірогідністю формуватимуть майбутнє галузі на найближчі 10 років. Розглянемо найбільш примітні з них.
Штучний інтелект і персоналізоване навчання. Навіть за найбільш стриманими даними, інструменти з використанням штучного інтелекту здатні знизити вартість онлайн-освіти на 30%. Більш того, ШІ дає змогу персоналізувати навчальні програми під кожного учня на тих прикладах, які подобаються студенту та викликають найбільше задоволення від навчання.
Мікронавчання. Зменшення фокусу уваги та тривалості концентрації впливає на навчання. Класичні уроки тривалістю 50–60 хвилин замінюють короткі гейміфіковані заняття по 3–5 хвилин. Поки це працює як доповнення до класичного навчання з учителем, але в майбутньому цілком може виокремитися в самостійну гілку EdTech-проєктів.
Корпоративне навчання. Великий бізнес створює власні програми корпоративного навчання, спираючись на інновації та спеціалізацію співробітників. IT-компанії створюють для цього окремі відділи й розроблюють власні LMS, опираючись на експертизу провідних спеціалістів. Це не лише робить корпоративне навчання максимально актуальним, а й допомагає зберегти знання про технології та методики всередині компаній.
EdTech у школах і ВНЗ. Зараз ми бачимо лише окремі елементи EdTech у централізованому навчанні. Проте перспективи впровадження цифровізованих процесів у освіту величезні. За допомогою них можна зробити навчання цікавішим і значно підвищити інтерес школярів до академічних знань. Це стосується й університетів — вони швидше переймають інновації та пристосовуються до реалій ринку. Проте навряд чи ми побачимо тут серйозні зрушення в найближчі роки — для цього потрібна політична воля.
Українська EdTech-галузь має величезні перспективи. Навіть попри війну, складну ситуацію в економіці та демографії, інвестори продовжують вкладати кошти в EdTech-проєкти. Українці продовжують вчитися — і це рухає галузь вперед. Проте війна і є найбільшим стримувальним чинником, який не дає вийти на новий рівень.
В українські проєкти зараз вкладають тільки найбільш ризикові венчурні інститути та індивідуальні інвестори — більшість консервативних фондів прагне почекати закінчення воєнних дій. Саме тому сьогодні EdTech хоч і розвивається, але не використовує 100% можливостей, що перед нею відкриваються. Але після закінчення війни протягом трьох–п’яти років на Україну чекає справжній бум різноманітних EdTech-проєктів, в які почнуть вливати мільйони доларів іноземного капіталу. Якщо програма державної підтримки IT та EdTech-компаній ще буде працювати, разом це дасть кумулятивний проривний ефект для всієї галузі, адже після виходу проєктів на міжнародні ринки українські компанії зможуть конкурувати з провідними світовими EdTech-компаніями.
Ключові висновки для бізнесу
- EdTech в Україні — один із найперспективніших ринків навіть під час війни. У 2023 році сектор отримав понад 41% усіх венчурних інвестицій в Україні, випередивши інші галузі за обсягом вкладень.
- Рентабельність EdTech-проєктів вища за середню для ІТ і сервісних бізнесів. ROI у 12–28% на рік і окупність за 12–24 місяці формують сприятливі умови для інвесторів і пояснюють високий інтерес до галузі.
- Українські користувачі — одна з найвмотивованіших аудиторій у світі. 64,2% дорослих, які реєструвалися на онлайн-курси, завершили хоча б одну програму — у чотири рази більше за глобальні показники. Це дає високий LTV та підвищує ефективність навчальних платформ.
- Сегмент дитячої онлайн-освіти формує стабільний попит. 400–450 тисяч дітей навчаються повністю дистанційно, ще близько 350 тисяч — здобувають українську освіту з-за кордону. Найбільший інтерес — до мовних і IT-напрямів.
- ШІ та персоналізація знижують собівартість освітніх продуктів і відкривають нові моделі монетизації. ШІ-інструменти можуть скоротити вартість навчання до 30% і дають адаптувати програми під кожного учня, що підвищує утримання й ефективність.
- Після завершення війни можливий стрімкий ріст ринку. Частина інвесторів зараз чекає стабілізації, але відкладений попит може підсилити розвиток українських EdTech-компаній протягом 3–5 років після перемоги. Компанії, які інвестують у продукт і процеси вже зараз, отримають значну перевагу на глобальному ринку.
